– Моя мама мене зовсім не розуміє і вважає мене ледаркою! – розповідає 35-річна Марина. – А все тому, що я не ходжу на роботу, я домогосподарка вже тринадцятий рік, а вона таких не поважає. Сама все життя на роботі працювала, вдома ми її не бачили. І досі працює, незважаючи на те, що їй виповнилося шістдесят.
Мені каже – ти не хочеш працювати, прикриваєшся дітьми. У нас колись у всіх діти були, але на роботу ходили всі жінки.
– А я і справді не хочу! Мені вдома добре!
У Марини троє дітей дванадцяти, десяти і шести років, а також – лабрадор, кошеня, якого старший син недавно підібрав на вулиці, і морська свинка в клітці.
З дітьми вона з самого народження справляється сама, з невеликою допомогою працюючого чоловіка, без бабусь і нянь.
– Звичайно, діти вже не немовлята, постійного нагляду давно не вимагають, – каже Марина.
– Але вільного часу у мене практично немає. Одного на танці треба вести, іншого в басейн, третю – до стоматолога. А ще ж адже уроки, заняття, ранки всякі! Потрібно і почитати, і поспілкуватися, і кіно подивитися разом. І вдома теж постійно безліч справ.
Марина багато готує, до того ж у них велика чотирикімнатна квартира з двома санвузлами, так що і прибирання вистачає. У будинку у Марини завжди чистота і порядок, незважаючи на велику сім’ю і наявність тварин. Притому, не тільки в кімнатах, але і в шафах, і на кухні.
– Так у мене вже своя система, кожен день прибираю певну ділянку в квартирі, – пояснює вона.
Розслабитися Марина собі не дозволяє, господарство веде сумлінно. Вона регулярно пече тортики, млинці, варить варення і консервує овочі. У вихідні у них часто збираються гості, і Марина з задоволенням накриває столи для друзів – незважаючи на те, що це досить клопітно. Дімробітницю Марина не наймає принципово, хоча чоловік не раз пропонував.
– Не хочу, щоб чужа людина господарювала в моєму домі! – пояснює вона.
Марина встає о шостій ранку, готує сніданок, гуляє з собакою, будить дітей і чоловіка. Всіх збирає, одягає, відправляє кого куди.
Стежить, щоб ніхто не забув альбом для малювання і змінне взуття, везе молодшого в садок, поки чоловік відводить старших до школи, повертається і береться за справи. На підготовку, прибирання та магазини є час тільки до обіду, бо потім розклад щільний. Забрати, погодувати, відвезти на заняття, посадити за уроки.
Перед вечерею все йдуть гуляти – на гірку, на ковзанку, в парк з собакою, просто зустрічати тата з роботи. Потім повертаються, їдять, збирають речі на завтра, миються, читають, повторюють заданий напам’ять вірш або діалог з англійської, укладаються в ліжку.
Марина лягає пізніше всіх – їй треба ще помити взуття і прибрати на кухні, цих справ на ранок вона не залишає ніколи. Не ляже спати, поки все не прибере. І нехай посуд миє посудомийна машина, – цей агрегат треба ж ще завантажити і розвантажити. Так само, як і пралку, до речі, білизна з якої потрібно буде потім ще розсортувати і попрасувати.
Одним словом, справ вистачає.
– При цьому мама вважає мене ледаркою! – сміється вона. – Весь час в приклад наводить молодшу сестру, Дарину. Вона у нас молодець, на відміну від мене, не сидить вдома.
Дарина працює бухгалтером в невеликій фірмі. Встає о сьомій ранку, працює з дев’ятої до шостої, додому повертається о сьомій вечора дуже втомлена, як вона сама каже. Вдома Дарина на тижні не робить нічого, на це просто немає сил, хіба що вечерю готує. Приносить що-небудь простіше – сосиски, гречку, макарони, напівфабрикати з найближчої кулінарії.
Білизну Дарина не прасує, торти не пече, підлогу миє тоді, коли є сили, тобто дуже рідко. У вихідні вона, як правило, лежить – спить, читає, сидить в інтернеті – ледве змушуючи себе зробити тільки ті справи, без яких уже не обійтися.
– На дитину у сестри геть сил не вистачає, – розповідає Марина. – Росте малюк, як трава. «Іди пограй, мультики подивися, займися чим-небудь, мама втомилася». І навіть у вихідний на гірку їх витягнути не можемо. Яка може бути гірка, каже, ти що? Ти не працюєш, тобі не зрозуміти.
А наша мама ходить і всім розповідає, що у неї дві доньки дуже різні: одна лінива, а інша – роботяща. Сестрі мама дуже співчуває, а на мене дивиться осудливо.
– Якщо жінка не хоче працювати, вона лінива! – безапеляційно заявляє мама Марини. – Ти прикриваєшся дітьми, щоб не виходити зі звичної шкаралупи, із зони комфорту. Подумай про те, що буде далі! Чи зможуть пишатися діти такою мамою?
Фото ілюстративне – freepik.
