Мої батьки не могли забезпечити мене житлом, але кілька років тому не стало моєї тітки, вона була самотня, тому свою квартиру вона залишила мені в спадок. Це було дуже неочікувано, але дуже круто. Величезна трикімнатна квартира в центрі міста стала для мене подарунком долі. Ми з батьками зробили там шикарний ремонт, купили всю потрібну техніку, одним словом, з звичайної дівчини з села я перетворилася в завидну наречену.
Через рік я зустрілася з Сергієм, в якого відразу ж закохалася. Незабаром ми почали жити разом, він перевіз речі до мене. Ще через пів року ми почали планувати весілля. Моєму щастю не було меж, у мене було все, про що я тільки могла мріяти – і шикарна квартира, і чудовий чоловік.
Все змінилося після того, як я познайомилася з мамою Сергія. Познайомившись з майбутньою свекрухою я відразу ж зрозуміла, що жити вона нам спокійно не дасть, і я не помилилася. Спочатку Марина Олегівна намагалася бути зі мною люб’язною, часто приходила до мене в гості, але постійно скаржилася, що грошей їй не вистачає. Крім мого чоловіка, у неї ще була молодша донька-студентка. Чоловіка у свекрухи давно не було.
Марина Олегівна відразу сказала, що не братиме участі в організації весілля, нам допомагали лише наші батьки. Тому мене дуже здивувало, що на самому весіллі свекруха подарувала нам чималу, як для неї, суму – 10 тисяч гривень. Я подумала, що це компенсація за те, що мої батьки і весілля нам зробили, і житлом я забезпечена.
Після весілля ми з Сергієм вирішили поїхати у весільну подорож за кордон. Коли про це дізналася його мама, вона прийшла до нас додому і з порога заявила, щоб ми віддали їй подаровані нею гроші.
«Значить так, синку, жити у вас є де, так що гроші, які вам подарували, ти віддаєш мені. Нічого витрачатися на дорогу поїздку, сподіваюся ти пам’ятаєш, що у мене мінімальна зарплата, а мені ще твою сестру в університеті три роки вчити».
Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати! Адже Сергій її син, і що таке 10 тисяч в наш час? Але чоловік відповів їй: «Значить так, мамо! Я тепер не сам, у мене є дружина, і квартира це її. А гроші ти сама нам вирішила подарувати, і те, як ми їх будемо витрачати – наша справа».
Ми благополучно полетіли відпочивати. По приїзду вирушили в нашу квартиру, але просто не змогли відкрити двері. Свекруха, поки нас не було, змінила замки на дверях, і в’їхала без дозволу в мою квартиру, та ще й дочку свою притягнула! Ми викликали майстра і знесли двері.
Поки я займалася дверима, мій чоловік вирішив питання з її сестрою: та зібрала свої речі і поїхала до своєї мами. Свекруха не змусила себе чекати! Вона миттю прилетіла з магазину і почала волати: «Запам’ятай назавжди, все що твоє, тепер твого чоловіка, а значить, і моє теж! Ти не посмієш мене вигнати».
Я спокійно їй відповіла: «Це квартира тільки моя, і я, і тільки я, буду вирішувати, хто в ній буде жити».
Мій чоловік підтримав мене. У підсумку ми таки віддали їй подаровані гроші, і попросили, щоб вона негайно пішла від нас. У цього моменту пройшло вже 3 роки, відтоді свекруха ще не раз до нас заявлялася з вибаченнями, ми її пробачили, але сім’єю я її ніколи не визнаю.
Фото ілюстративне – pinterest.
