Марина Григорівна з чоловіком – люди досить прості і небагаті, проте все життя вони важко працюють, і змогли накопичити певну суму синові на старт в житті, щоб йому жилося легше, ніж їм у своїй молодості. З огляду на те, що у Руслана теж щось там накопичено, цілком ймовірно, що житло вони зможуть купити і без кредиту. По крайній мірі, на невеличку однокімнатну квартиру грошей повинно вистачити.
– Спочатку ми хотіли до весілля квартиру купити, ну, зі зрозумілих для всіх причин! – розповідає Марина Григорівна. – Оформити її на Руслана, а на весіллі піднести у подарунок молодим ключі вже від неї, мовляв живіть і багатійте. А потім чоловік сказав – треба, мовляв, поговорити з майбутньою свахою, можливо, вона теж захоче вкластися у цю квартиру для наших дітей. Тоді двокімнатну відразу купимо їм на двох, це буде вирішенням питання надовго, багато років діти й думати не будуть де взяти гроші на своє житло. І запросили ми Людмилу з її мамою до нас на дачу – ніби як заручини відсвяткувати, а самі вирішили з чоловіком, що маємо з ними серйозно поговорити.
Марина Григорівна добре знала, що мати Людмили розлучилася сім або вісім років тому. Олена Олегівна все життя в шлюбі не працювала, тому після розлучення їй довелося дуже непросто.
Але потім знайомі допомогли їй влаштуватися у велику компанію на дуже хорошу посаду, вона там добре себе зарекомендувала, вона там успішно працює донині.
Працює Олена Олегівна на свої роботі і зараз дуже сумлінно, і в компанії на хорошому рахунку. Час від часу начальство дає їй можливість підробити за окрему плату, а жінка ніколи не відмовляється і береться за всю роботу, яку їй доручають.
Мама Людмили бере участь і в генеральних прибираннях офісу, і в інвентаризації на складі, може і прибиральницю замінити при потребі, і каву чи чай подати, і документи допомогти кудись віднести.
– Людмила розповідала, що мама непогано заробляла, цілком достатньо для двох! – розповідає Марина Григорівна. – Батьки розлучилися, коли вона вже була повнолітньою, так що мама ростила її одна. Виростила, на ноги поставила, зараз, звичайно, Людмила вже допомагає в міру можливості і мамі своїй. Живуть вони удвох в двокімнатній квартирі. Чоловік каже – ну, удвох працюють, напевно якісь накопичення у них є, перш ніж щось купувати синові, потрібно обговорити питання з нашими майбутніми родичами.
Олена Олегівна із задоволенням погодилася приїхати до сватів на дачу – познайомитися і поговорити про весілля. Жінкою вона виявилася простою і досить приємною. Проте, є і деякі деталі, які здивували Марину Григорівну.
– Вони, виявляється, з Людмилою в орендованій квартирі живуть! – розповідає Марина Григорівна. – Ця двокімнатна квартира – вона не їх, вони платять за неї оренду. Сваха платить за оренду, ніяких заощаджень у неї, звичайно, немає – тим більше, таких, щоб дочці своїй допомогти купити квартиру. Вона й собі її не купила! І не купить вже, швидше за все. Каже, зараз Людмила з’їде, я собі однокімнатну квартиру дешевше орендуватиму. Сина питаю – ти знав? Знав, каже, а що це змінює? Я йому – ну як, тобі доведеться в додачу до нареченої взяти і її маму, ти готовий?
Руслан, звичайно, зараз навіть не думає про те, що це взагалі серйозна така проблема: у матері його нареченої немає свого житла.
– Я синові сказала – кажу, настане момент, коли вона прийде до вас з валізою, адже старість наближається швидко, ти й не помітиш цього. У однокімнатну, так, тому що на двокімнатну квартиру ми не назбираємо. Він на мої слова не особливо й зважає – мовляв, мама, не говори такого, ніякої проблеми я тут не бачу. Чого це Олена Олегівна до нас прийде? Їй зараз 56 років тільки виповнилося, вона молода ще зовсім жінка, активна, вона ж не бабуся старенька. У неї робота є своя і зарплата непогана. Я кажу, ну зараз робота і зарплата, так. І сили є. А що буде через п’ять, десять років? Стажу вона не має, особливо, грошей теж, настане момент, коли вона не зможе більше сама платити оренду за квартиру, і що тоді?
Своїх квадратних метрів у власності у Олени Олегівни немає – квартира її батьків, з якої вона колись вийшла заміж, давно поділена братами.
– Ще й за пропискою прийде до дочки! – журиться Марина Григорівна. – І дочка не відмовить, звичайно, пропише свою маму у себе.
– Ой, мамо, ти якісь складаєш нереальні казки! – каже син. – Ще нічого не сталося, ніхто нікуди з валізами не прийшов і нічого в тебе не попросив, а ти вже намудрила. Заспокойся! Давай проблеми вирішувати в міру надходження! І не вигадуй нічого.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
