Проживши зі мною 25 років у шлюбі, мій чоловік вирішив скочити в гречку.
У нас в селі була дівчина, Марія, яка трохи прилишилася, і в свої 30 років була ще незаміжньою.
Вона працювала продавчинею в нашому сільському магазині, а мій чоловік туди часто заходив.
В селі важко щось утаїти, тому люди швидко заговорили про їхній роман.
Коли я про це дізналася, то дуже важко це пережила, адже я була впевнена, що у нас з чоловіком все добре.
До того ж, я і Марію добре знала, завжди шкодувала її, що в неї якось так доля склалася.
І тут на мене чекав такий неприємний сюрприз!
Я – людина дуже пряма, що думаю, то і кажу. Тому чоловіка свого я в той же день з валізами відправила до коханої.
І собі валізи склала, в Італію. Вирішила, що поїду в світ за очі, лише б подалі від цього сорому.
На заробітках я була 18 років. Зараз мені 63 роки, і нещодавно я повернулася додому.
За цей час я збудувала собі величезний будинок. Шкода лише, що в ньому я тепер сама живу.
Доньці своїй я квартиру купила. Але вона її продала, і з чоловіком поїхала в Америку. Так що я тепер навіть не знаю, коли її ще побачу.
Мій чоловік уже в кращому місці, його не стало ще 9 років тому. Але поки вони ще жили разом, Марія встигла йому сина народити. Зараз хлопчику 14 років.
І ось нещодавно я йшла в магазин, і зустріла Марію. Виглядала вона настільки недобре, що я першою підійшла до неї і привіталася. Вирішила, що нам тепер нема що ділити.
Та й, якщо чесно, за ті роки, що я була в Італії, і образа кудись зникла. Я непогано провела час, навіть певний період я жила з одним італійцем.
Так що я відкинула гордість, підійшла, і запитала, що в неї сталося.
Вона не чекала від мене такого, тому відразу розплакалася. А коли трохи заспокоїлася, то розповіла, що вони з сином дуже бідно живуть, її мінімальної зарплати ні на що не вистачає.
Марія каже, що давно і сама б подалася на заробітки, та сина самого не може залишити, у неї ж нікого немає з рідних.
Сама не знаю чому, але моя рука потягнулася до гаманця. Я витягла 300 євро, які мала з собою, бо хотіла обміняти на гривню, і віддала їх Марії.
А також нагадала, що у її сина є на цьому світі рідна душа – його старша сестра, моя донька. І нехай вони рідні лише по батькові, але все ж – рідні!
Я вважаю, що зробила все правильно. І доньці моїй ця ідея сподобалася. Вона почала потрохи налагоджувати стосунки з молодшим братом – іноді йому телефонує, і каже, що як той підросте, вона чекатиме його в Америці в гості.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
