Сімнадцятирічній Юлі співчували всі сусіди в під’їзді, адже дівчина школу закінчує, їй поступати треба, а вона змушена доглядати за своєю лежачою бабусею. Все питали, чи допомагає тітка Орися, мамина молодша сестра, але дівчина лише киває, що ні – тітки у них вдома вже давненько не було.
Орисю люди відверто засуджували, адже вона образилася і про рідну матір геть забула. А Марія ж дочок одна піднімала… Колись у Марії було 2 дочки: Віра і Орися. Старша дочка жінки Віра вийшла заміж в 20 років, Орисі тоді було 18. Через рік у Віри народилася дочка Юля, а ще через 3 роки шлюб Віри розпався.
Так всі разом і жили, каже Марія, в одній кімнаті я, в інший – дочки і внучка. Орися незадоволена, звичайно, що сестра повернулася, та ще з дитиною, але вона заміж випурхне, а вже Віра зі мною.
Віра не відрізнялася міцним здоров’ям, часто саме бабусі доводилося відводити і забирати Юлю з садка, а потім і зі школи. І це теж ставало причиною невдоволення Орисі.
Орися вийшла заміж в 26 років. У її чоловіка була однокімнатна квартира, А потім і Марії перепала у спадок від бездітної сестри її батька однокімнатна квартира. Марія відразу вирішила, що тітчина квартира дістанеться Орисі, а Віра з донькою житимуть у їхній двокімнатній.
Орися тоді сперечатися не стала. Вони з чоловіком склали гроші від продажу власності, взяли собі трикімнатну з доплатою: у них на той час народилося двоє дітей, син і дочка. А через кілька років після квартирних перипетій Віри не стало. Юля тоді вчилася в 6-му класі і опіку над дівчинкою взяла бабуся Марія.
Тут Орися і почала говорити, що мама нечесно поділила майно.
– Я не заперечувала, – висловлювала матері Орися, – коли ти мені однокімнатну дала, а Вірі пообіцяла нашу двокімнатну. Але Віри тепер немає, чи не здається тобі, що ти зі мною поступила несправедливо? Поки документи не оформлені, треба рішення переглянути. Юля – всього лише внучка, а я – дочка! У мене більше прав.
– Донечко, – пробувала було звернутися до почуттів молодшої дочки Марія, – Юлька ж сирота, матері немає, та й батька вже теж. Ти ж живеш добре, ну куди тобі?
– У мене теж є діти, а для тебе Юля – ніби єдина внучка.
– Мене не стане, куди Юля піде? – бідкалася Марія, – Орися наполягає на продажі, а що дитина собі за ці гроші потім купить? Ні, я відпишу всю квартиру внучці. У Орисі чоловік і трикімнатна квартира, а дівчинка зовсім одна.
Хтось із сусідок підтримав її, а були й ті, хто говорив:
– Не добре ти робиш, Маріє, між дітьми треба навпіл все ділити. Орися ж теж дочка, це яка ж образа буде.
Але Марія зробила так, як вирішила: переписала квартиру на внучку. Після такого кроку Орися очікувано образилася і припинила будь-яке спілкування з матір’ю і племінницею. Навіть, коли Юля зателефонувала тітці і повідомила, що бабуся злягла, молодша дочка до матері не поспішила.
– Кому квартиру відписала, – заявила тітка своїй племінниці і спільним далеким родичам, – та за матір’ю нехай і ходить. І нема чого мене соромити. Так, я дочка. Але мені від мами нічого не дісталося.
Про однокімнатну квартиру, яку в свій час мама їй віддала, вона вже встигла забути… Єдина дочка, а доглядати за матір’ю не хоче. Звалила всі турботи на дівчину.
Орися і правда, не з’явилася в будинку матері ні разу. Юлі з бабусею вистачає грошей: пенсія бабусі, плюс пенсія за батьків Юлі. Але доглядальницю на ці гроші не наймеш. Дівчина вже майже звикла, але залишати бабусю одну страшно навіть просто, йдучи вранці до школи.
– Важко дівчині, – погоджуються сусідки, – одна тягне, а у Орисі замість серця камінь. Але знаходяться і ті, хто вважає, що Орися права.
– Марія сама винна, – вважають вони, – молодшу дочку образила. Двох інших онуків обділила. З давніх-давен так повелося: кому спадок, тому і догляд за людьми похилого віку. І немає різниці, що Юля всього лише внучка. Треба було Марії вирішувати тоді інакше. Навпіл б все поділила. І ту однокімнатну, і цю. Орися б тоді від матері не відвернулася.
Фото ілюстративне – masterokblog.
