Марія стояла в заціпенінні і не розуміла, за що їй все це на старості років. Їй уже 69, куди ж вона піде? А зять зателефонував, дав місяць щоб підшукати собі житло. А що тут думати – йти їй нікуди, хоч іди просто на вулицю.
Колись все було у неї по-іншому. Народилася вона, коли батькам вже минуло 40, була наймолодшою з трьох дітей, тому важкої роботи ніколи не бачила. Нареченого Марія знайшла собі під стать – Степан був дуже хазяйновитим, господар на все село. То ж вийшовши заміж, Марія зажила дуже добре, народила чоловікові двох дітей – і сина, і дочку.
Після одруження Марія дуже зазналася, до батьків роками не приїжджала. Доходжувала маму її старша сестра, то ж і батьківська хата за заповітом дісталася їй. Але Марія тоді на це не зважала, бо у них з чоловіком було все.
Все життя Марія прожила в добрі і в теплі, на роботу не ходила, бо в цьому не було потреби, адже чоловік добре заробляв. Спочатку вони одружили сина, він поїхав в інше місто. А потім зробили весілля і доньці. Марія доньці своїй, Світлані, сама нареченого знайшла, Іван був родичем її подруги. Після весілля Світлана пішла жити в трикімнатну квартиру чоловіка, правда, там жила ще його мама і племінниця.
Невдовзі свекрухи не стало. Вона ніби це відчуваючи, просила по-людськи віднестися до її внучки, не виганяти її, оскільки батьків у неї вже не було.
***
Діти розлетілися з дому, все було добре, поки Марія з Степаном не почали будувати хату. Будівництво йшло довго, Марія, як господиня, мала готувати їсти не лише чоловікові, але і майстрам. Господинею вона була, м’яко кажучи, не дуже, тому з роботою справлялася погано. Через це стосунки з чоловіком сильно зіпсувалися.
Одного разу вона приготувала обід, а чоловікові він не сподобався, він присоромив дружину, мовляв, живемо з тобою 25 років, а ти готувати так і навчилася, перед чужими людьми соромно. Марія, яка звикла, що чоловік з неї пилинки здуває, не довго думаючи, вирішила провчити чоловіка – зібрала речі і пішла на кілька днів з дому.
Була впевнена, що чоловік прибіжить і буде благати її, щоб вона повернулася. Чоловік і справді прийшов, але лише один раз, розмови у них не вийшло, Степан пішов і більше не повертався.
Так і залишилася Марія жити у доньки з зятем. А Степан не сумував – через рік привів в добудований будинок нову господиню, жінку на 20 років молодшу від себе, яка відразу народила йому спадкоємця.
Марія зрозуміла, що зробила необачливо, але вже пізно було. Зять, щоб не бачити тещі у своєму домі, почав їздити на заробітки. Марія дуже швидко стала хазяйкою у квартирі зятя. Племінницю-сирітку вона видала заміж, відправивши її з дому ні з чим.
Зять більше десяти років поневірявся по заробітках, утримуючи і дружину, і дітей, і тещу, а потім йому все це набридло і він знайшов собі на чужині іншу жінку. Світлана у всьому звинувачувала маму, через що їхні стосунки дуже зіпсувалися. Жили бідно, бо чоловік взагалі перестав присилати гроші. Світлані навіть довелося знайти роботу. Діти виросли, стали студентами, поїхали з дому.
І тут Іван зателефонував і сказав колишній дружині і тещі, щоб шукали собі нове житло, бо цю квартиру він збирається продавати. А з дітьми він потім щось придумає.
Марія, яка майже 20 років прожила в квартирі зятя, відверто вважала вже її своєю. І тут такий поворот. Зателефонувала до сина, а він каже, мовляв, куди я Вас візьму, Ви вже сім’ю сестри зруйнували, тепер черга за моєю? Відмовився, одним словом, брати маму до себе.
Згадала Марія і про старшу сестру, і про батьківську хату. Але сестра давно приватизувала будинок на себе, пустила туди жити свою доньку, то ж місця Марії там теж не знайшлося.
Спеціально для ukrainians.today.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
