Коли Марія вирішила піти від чоловіка, її ніхто не зрозумів, адже у неї була така гарна сім’я – чоловік, двоє дітей, і навіть двоє онуків. А вона все кинула і пішла. Рішення Марії ніхто зі знайомих і родичів не підтримав. Батьки їй сказали, щоб вона навіть не з’являлася у них на порозі, поки не повернеться в сім’ю. Але, не дивлячись, ні на що, Марія щаслива, і каже, що вперше за двадцять з гаком років живе по-справжньому.
Одного разу вона затрималася на роботі і її начальник неочікувано зробив їй пропозицію. Так, він знав, що вона має сім’ю, але просив подумати. В той день Марія раптом зрозуміла, що не хоче йти додому. Що на неї чекає вдома? Чоловік, який сприймає її як прислугу, дорослий син, якого від неї треба тільки, щоб завжди були чисті сорочки і що поїсти, доросла дочка з онуками, якій потрібно всього лише залишити онуків бабусі і і піти у своїх справах.
І тут в кабінет до неї зайшов Павло Дмитрович, запитав, чого це Марія на роботі засиділася. А вона чесно зізналася, що не хоче йти додому, а більше і нікуди йти. От він і вирішив зізнатися у всьому, жив він сам, тому сказав, що готовий одружитися з Марією як тільки вона буде вільною.
Марія від цієї пропозиції спочатку зніяковіла, а потім відповіла згодою. Чоловік, здається, і не помітив, що Марія від нього пішла, йому вже давно було байдуже до неї. А от у Марії почалося інше життя. Вранці вперше за її свідоме життя не вона готувала сніданок, а їй приготували. Для Марії це було дивом, адже вдома у них було зовсім по-іншому.
Вдома Марія вставала раніше за всіх, в 6 ранку, готувала сніданок чоловікові, і збирала йому поїсти на роботу, потім вставав чоловік, снідав, збирався і йшов на роботу, попутно висловлюючи, що знову Марія не так чай налила, або, що омлет недосмажений.
Коли чоловік йшов, Марія готувала сніданок синові, син прокидався, снідав, Марія йому приносила чисту білу сорочку, і він теж йшов. Наступала черга приготування сніданку для онуків і дочки, поки дочка приводила себе в порядок, Марія годувала онуків сніданком, потім їла дочка, а Марія одягала онуків, і вони йшли, дочка на роботу, внуки в дитячий садок.
Сама Марія снідати не встигала, тому пила чай на роботі. Увечері після роботи їй треба було зайти в магазин, та не один, приготувати поїсти на вечерю, чоловікові з собою на роботу, випрати речі, трохи забратися, позайматися з онуками, тому що з садка їх забирала найчастіше вона, а не дочка.
Зрозуміло, що всі так живуть, але ось Марії в якийсь момент це набридло, набридло, що в родині її сприймають як хатню робітницю. Марії всього 50 років, а вона відчувала себе на 70, тому що крім роботи, дому і городу у батьків у неї нічого не було. Вона навіть забула, коли востаннє ходила по магазинах, по магазинах одягу, а не продуктових.
У неї була непогана зарплата за мірками їх міста, але вона її не бачила, все йшло на продукти і господарство. Речі, якщо і купувала, то дешевше, і на ринку.
Коли вона пішла в магазин з Павлом, щоб купити собі необхідне, її чекало приємне здивування. Вона як завжди, пішла до речей з розпродажу, а Павло сказав, що не справа це економити на собі, що вона жінка і одяг для жінки це дуже важливо. Чоловік Марії до покупки одягу підходив за принципом: навіщо тобі нові чоботи, якщо ти ще старі не зносила.
Павло не цурається домашніх справ, самостійно завантажує прання, готує їжу, миє підлогу, і на корені припинив спроби Марії зібрати вранці обід на роботу, сказавши їй, що він і сам може це робити. Марії таке життя в новинку, але ця новинка їй дуже подобається.
Нещодавно вони зареєстрували свій шлюб, батьки як і раніше з нею не спілкуються, втім, як і інші. Але дочка вже починає робити спроби до спілкування, тому що їй хочеться проводити вільний час одній, а дітей залишити ні з ким.
Ось так у Марії в 50 раптово розпочалося нове життя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
