Марія така молодець, вона просто неймовірна людина, – хвалить мені сваху мій чоловік. Спочатку я думала, що робить він це із ввічливості та вдячності за допомогу, але все далеко не так – мій чоловік захопився Марією, нашою свахою. І все через мене. Якби я знала, що справа ось так обернеться, я б ніколи так не зробила. А тепер виходить, що я сама віддала свасі свого чоловіка

– Марія така молодець, вона просто неймовірна людина, – хвалить мені сваху мій чоловік.

Спочатку я думала, що робить він це із ввічливості та вдячності за допомогу, але все далеко не так – мій чоловік захопився Марією, нашою свахою. І все через мене. Якби я знала, що справа ось так обернеться, я б ніколи так не зробила. А тепер виходить, що я сама віддала свасі свого чоловіка.

Все почалося з того, що мій син вирішив одружитися. Він у нас єдина дитина, ми з чоловіком не бідні, тож вирішили зробити єдиному сину шикарне весілля. У нас родина велика і заможна, вони б нам не пробачили, якби ми їх не покликали.

Стали ми рахувати гостей – тільки з нашого боку вийшло двісті осіб. Викреслити когось не можна – образяться. Покликали ми сваху, маму нашої майбутньої невістки. Жінка вона проста, працює на заводі, грошей у неї небагато. Коли вона почула про розмах весілля, розгубилася й одразу сказала, що таких грошей у неї немає.

Ми довго думали, як вчинити правильно, і вирішили: від нас буде двісті гостей, а від них – десять, тільки найближчі. Так і зробили. Весілля вийшло розкішне, все було чудово.

Але відразу виникло наступне питання – де молодятам жити. Через кілька тижнів після весілля моя подруга стала переконувати мене поїхати з нею в Іспанію. Казала, що там можна за кілька років заробити дітям на квартиру.

Ми з чоловіком добре обміркували цю ідею. Молодята не хотіли жити з нами в селі, а у свахи була лише маленька однокімнатна квартира, куди вони не могли переїхати.

В Іспанії на мене вже чекала робота, про це подбала моя подруга. Я вирішила, що їду на чотири роки: щоб і на квартиру вистачило, і на ремонт. Зароблені гроші додому не висилала, все відкладала, щоб швидше впоратися із завданням.

Пройшов рік. Якось зателефонував чоловік і сказав, що його мама захворіла. Попросив мене повернутися додому, щоб доглядати її. Чесно кажучи, у мене не було жодного бажання це робити, бо ми з нею ніколи не ладнали. Та й дітям хотілося дуже допомогти, я вже в Іспанії звикла до роботи, і не хотіла втрачати шанс щось заробити.

Тоді мені спала на думку ідея. Моя сваха якраз залишилася без роботи, і я запропонувала їй переїхати в наше село. Вона могла доглядати за свекрухою за окрему плату, а свою однокімнатну квартиру віддати нашим дітям, щоб вони не витрачалися на оренду.

Чоловік був на роботі цілими днями, хата у нас велика, місця всім вистачало. А свасі я довіряла – вона ж не чужа людина. Та й для дітей це був вихід, адже вони мали однокімнатну квартиру свахи.

Хто ж знав, що все обернеться саме так?

Не знаю як, але мій чоловік закохався у сваху. Він запевняє, що між ними нічого не було, але сказав, що мене більше не любить. Каже, що вона йому дуже до душі припала, що такої доброї, щирої та людяної жінки він ще не зустрічав, одним словом, він в захваті від неї.

Я не знала, що робити і що казати. Подзвонила синові, запитала, чи він щось помітив. Він клянеться, що нічого не знає, ніколи нічого підозрілого не бачив.

Але чоловік сам мені про це сказав. Його ніхто за язик не тягнув. Він же прямо мені сказав, що кращої жінки ніж Марія він не зустрічав.

Що мені тепер робити, я просто в розпачі? Я ще не заробила на квартиру, потрібно хоча б рік. А за цей час я остаточно втрачу чоловіка. Якщо вже не втратила…

Як таке могло статися? Як мені вчинити, щоб не нашкодити дітям і водночас зберегти сім’ю?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page