Ольга Петрівна все життя пропрацювала в селі вчителькою, тому в жодному разі не хотіла такого ж життя для своєї єдиної доньки. Вона була переконана, і постійно говорила про це чоловікові, що донька повинна отримати найкращу освіту і обов’язково вибратися з села, щоб не в пересічній школі за копійки дітей вчити як вона.
Дочка росла розумницею, красунею, їй легко давалися мови. Кілька разів її від району посилали до Німеччини за програмою обміну. До закінчення школи дівчинка добре говорила англійською, німецькою та французькою мовами.
Вчитися, звичайно, поїхала в столицю. Так вирішила мама, а Марія, так звали дівчину, була не проти.
Закінчила вона університет з червоним диплом і знанням вже п’яти мов. Її запросили на роботу в престижну фірму відразу після випуску. Хороший молодий спеціаліст, і розумний, що важливо.
У відпустку Марія приїжджала до матері. Вдома їй приділяв увагу друг дитинства, закоханий в неї до нестями Остап. Колись вона над ним сміялася, але зараз, через багато років, побачила в ньому чоловіка: привабливого, серйозного, вдумливого і надійного. Він зробив їй пропозицію, вона обіцяла подумати.
Ольга Петрівна як почула від дочки про заміжжя, та ще й за місцевого хлопця – відразу стала на диби. Лаялася вона довго, потім пояснювала, що такий чоловік їй не потрібен. Не гідний він такої жінки: розумниці і красуні.
І що не для того дочка вчилася, щоб жити в цій дірі все життя, як мати з батьком. Батько мовчав, зітхав, спробував заспокоїти дружину, але отримав таку відповідь, що пішов на двір, грюкнувши дверима.
Марія думала всю ніч, а вранці визнавши правоту матері, відмовила Остапу. Пояснивши, що на звикла жити в столиці, а село не для неї точно.
Через рік Марію відправили в німецький філіал компанії в тривале відрядження. Там вона познайомилася з Арнольдом. Чоловік був ввічливий, приємний в спілкуванні, дуже розумний.
За пів року Арнольд запропонував розписатися. До того ж відрядження у Марії закінчувалося і їй пора було повертатися додому. Зіграли красиве весілля, Марія привезла батьків в Німеччину на торжество. Мати дуже раділа за дочку, говорила, що чоловік у неї прекрасний, а вона буде йому гарною дружиною.
Спочатку так все і було. Марія отримала дозвіл на проживання на три роки. Потихеньку шукала роботу, хоча Арнольд не наполягав на цьому. Вони подорожували по Європі, кілька разів приїжджали в Україну.
А через два роки Марія помітила, що чоловік якось змінився. Став дратівливим, йому вже не подобається домашня, затишна дружина, яка чекає його вдома з обідом.
Кілька разів презирливо процідив, мовляв, «не треба було одружитися з українкою». А потім він подав на розлучення, сказавши Марії, що вони все ж дуже різні і разом ужитися не зможуть.
Їй довелося повернутися додому. У фірмі, де вона працювала, місця не знайшлося. А в інших місцях суворі керівники суворо питали чому у неї в стажі така велика перерва, і чому вона не змогла знайти роботу в Німеччині?
Вдома, в рідному селі, все було як і раніше. Здавалося воно застигло в часі. Мати влаштувала її в школу вчителькою іноземної мови. Нарікала, що нічого не вийшло з німцем, звинувачувала дочку, що вела себе неправильно з чоловіком.
Марія слухала матір мовчки. Тільки якось запитала: «А Остап як – одружений?» Мати зітхнула, сказала, що вже давно. Он їх будинок на пагорбі. Там і живе з дружиною і трьома дітьми. Дружина хороша, домовита, працює бухгалтером, а він – заступник глави їхнього району.
Марія кивнула, і на наступний день пішла прогулятися в ту сторону. Нібито до подружки, яка жила неподалік. Біля будинку Остапа зупинилася машина, з якої вийшла якась жіночка. Марія побачила трохи повненька жінку, світленьку, усміхнену. Вона садила в машину зграйку дітлахів. Мабуть своїх і сусідських відвозила в садки і школу. Марія подивилася на неї і розвернувшись пішла додому.
Мати на кухні варила обід.
– Знаєш, мамо, але ж на місці цієї товстушки повинна була бути я. І це ти винна, що я залишилася одна…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
