– То скільки кажете, Маріє, Ви вже тут? – жваво питали українки-заробітчанки літню жінку, що скаржилася на те, що залишилася без роботи.
– Влітку вже буде 21 рік, – хитаючи головою відповідала Марія.
– То може вже досить, Вам от 71 рік, їдьте додому, відпочиньте нарешті, – радили жінки.
– Ой, дівчата, не до відпочинку мені зараз. Старший онук машину собі купив, гроші позичив, треба віддавати. От якраз сьогодні я йому перевела 1000 євро. А у нього борг 10 тисяч. То ж не час мені додому їхати. Ще рік попрацюю.
– Та Ви так і того року казали, що ще рік і все, поберегли б себе. У Ваших внуків є мама, от вона нехай і забезпечує своїх дітей. Але про яких дітей ми говоримо – хлопцям вже 26 і 29 років, спокійно самі могли б себе забезпечувати. Скільки можна на Вашій шиї сидіти? Як їм тільки не соромно?
Марія на хвилину притихла і задумалася. Сьогодні вихідний і вона разом з іншими жінками-заробітчанками зібралися в парку на Ребібії. Щоразу вони тут збираються, щоб почути рідну мову і поскаржитися одна одній на життя. У тієї чоловік зраджує, бо вона в Італії на заробітках вже кілька років, а в іншої літня мама захворіла. Проблеми різні, не з доброго життя вони сюди приїхали.
Марія подалася в Італію однією з перших, ще 21 рік тому. Вдома залишила єдину доньку, яка нещодавно розлучилася і залишилася з двома маленькими дітьми. То ж Марія всі зароблені гроші відправляла доньці. Через 6 років Алла, донька Марії, з синами перебралася в новеньку двокімнатну квартиру, яку вони купили за заробітчанські гроші.
А ще через рік Алла вийшла заміж. Новий зять дуже не сподобався Марії, вона переживала, як внукам буде з чужим чоловіком жити, чи не ображатиме він дітей. Тому всі гроші тепер Марія заробляла для внуків, освіту в університеті їм оплатила, по квартирі кожному купила, і щомісяця відправляє їм гроші.
«Бабусенька-банкомат» – так називають внуки Марію. А вона тішиться, що дітям може допомогти. І скільки б її інші не переконували, що вона робить неправильно, бо хлопці дорослі, а на роботу не йдуть, чекають на Маріїні євро. Але бачити очевидні речі Марія не хотіла. Старшому внукові пообіцяла машину купити, тому їхати додому не збирається, не зважаючи на свій поважний вік.
– А Ви про себе подумали, Маріє, куди повернетеся після заробітків? – не переставали повчати Марію жінки. – Ні Ваша донька, ні Ваші онуки Вас не приймуть до себе. А Ви все життя на них працювали.
Гірко було чути Марії ці слова, в глибині душі розуміла, що жінки мають рацію. Не прийме її до себе донька, яка живе з чоловіком в двокімнатній квартирі, та й внукам вона не потрібна – у молодих хлопців своє життя.
Але у неї є невеликий старий будиночок в селі, який залишився їй від батьків, от в ньому вона і буде доживати. Зробить собі косметичний ремонт, і вистачить. А поки ще може працювати, залишиться тут, в Італії, бо ж треба допомогти внукові повернути борг.
Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонено.
Фото ілюстративне – 1zoom.me.
