fbpx

Марія Михайлівна відмовилася сидіти з онуком, чого Юля, зовсім не очікувала. І з гаряча заявила матері – якщо не будеш сидіти з онуком, і від мене допомоги на старості не чекай. Посварилися, образилися один на одного, не розмовляють

Хто ж має допомогти сидіти з онуками, як не рідна бабуся.

– Дочка мені так і заявила – мовляв, якщо не будеш мені допомагати з дитиною, на мою допомогу в старості можеш теж не розраховувати! – розповідає пенсіонерка Марія Михайлівна. Джерело

– Ось так ось! А нічого, що я не зобов’язана? Виростила, вивчила, на ноги поставила! Більше нікому нічого не винна! А «заробляти» допомогу в старості – це взагалі за гранню!

Марія Михайлівна серйозно ображена на дочку – треба ж було таке заявити матері, як у неї лиш язик повернувся!

– І не треба мені допомагати! – сердиться Марія Михайлівна. – Обійдусь без її допомоги! Буде мені ще умови ставити! ..

Юлі трохи за тридцять. У них з чоловіком півторарічна дитина і іпотека. Юля в декреті, і грошей зараз їм категорично не вистачає, ледь зводять кінці. Фірма, в якій працює чоловік Юлі, по всій видимості, повільно і сумно йде на дно.

Прибрали всі бонуси, премії, стимулюючі виплати, посадили людей на голий оклад. Ходять розмови про те, що і на чотириденний тиждень переведуть – природно, з пониженням зарплати.

Чоловік Юлі, як і більшість його колег, почав пошуки нової роботи, але поки без результату. Нижче певного порогу із зарплати вони дозволити собі опуститися не можуть – просто не зведуть кінці.

Все йде до того, що Юлі треба виходити на роботу. Там з радістю чекають її повернення, це великий плюс.

В їх компанії зараз стартують одразу кілька нових проектів, і якщо Юля вийде в найближчі кілька тижнів, вона з самого початку зможе ввійти в робочі групи, і у неї буде відмінний заділ на найближчі кілька років, з перспективою кар’єрного росту.

Якщо ж зараз не вийти в офіс, а досидіти декрет до кінця, ну або залишитися вдома хоча б двох років дитини – не факт, що потім буде така «зручна» ситуація для старту у велике життя.

Загалом, Юля зібралася виходити в офіс і звернулася до матері з питанням, чи не зможе вона сидіти з дитиною.

Треба сказати, що Марія Михайлівна до цього частенько виручала дочку, залишалася з онуком. Відпускала то в поліклініку, то в магазин, то зустрітися з подружкою. Минулого місяця і зовсім брала онука до себе з ночівлею – Юля з чоловіком їздили на весілля.

Впоралася прекрасно, хоча в глибині душі хвилювалася не менше, ніж дочка. Все-таки дитина зовсім маленькою була ще, без матері залишалася перший раз.

– І навіщо ти погодилася? – лаяла її подруга-сусідка. – Така відповідальність! Я ось своїм відразу сказала – років до трьох залишатися з онукою Не буду зовсім. Це ваша дитина. Ось буде постарше – там вже можна …

– Ну як же, – зітхала Марія Михайлівна. – Вони не так часто і просять. Онук ж. Треба допомагати …

Але одна справа допомогти кілька разів на місяць, а інше – впрягтись «на постоянку». Марія Михайлівна сказала дочці, що кожен день по десять годин сидіти з онуком, мабуть, не зможе. Занадто це непросто. Виручити дочку на випадок форс-мажору вона не відмовляється, кілька разів на місяць посидить завжди. Але не кожен день …

Загалом, Марія Михайлівна відмовилася, чого Юля, здається, зовсім не очікувала. І з гаряча заявила матері – якщо не будеш сидіти з онуком, і від мене, мовляв, допомоги не чекай. Посварилися, образилися один на одного, не розмовляють.

Юля зараз судорожно шукає няню. Всі більш-менш адекватні називають таку ціну за повний десятигодинний робочий день з маленькою дитиною, що Юлі доведеться віддавати за нагляд дві третини своєї зарплати. Та й адекватних і вільних ще знайти треба. Такі вже, як правило, працевлаштовані. А часу на розкачку особливо немає.

– Гаразд, викрутимось! – каже Юля. – Обійдемося без бабусі. Не хоче – не треба, нехай сидить вдома біля телевізора. Ну, буду зарплату віддавати няньці на перших порах, ну і що? Потім якось владнається це питання. Син в садок піде, зарплата збільшиться, чоловік, може, високооплачувану роботу знайде … А бабуся ще попросить допомоги!

– І що, не будеш допомагати?

– А чому я повинна буду себе обмежувати? – з сарказмом у голосі перепитує Юля. – Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність! Може бути, кілька разів на місяць заїхати і привезти сумку продуктів я зможу. Але впрягатися «на постоянку» – звільніть. Нехай сама!

Вона і далі вважає, батьки, які не сиділи з онуками, не можуть розраховувати на допомогу в старості.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page