– Останнім часом такий смуток на душі збирається, що все з рук якось валиться, – говорила подрузі на зупинці жінка років 40-ка. – Хоч лягай і все, нічого робити не хочеться. Безгрошів’я це постійне просто набридло вже, такі непрості зараз часи. Дитина недужає в саду постійно, я на лікарняних в дома сиджу вже не знаю скільки й часу, на роботі мене вже недолюблюють всі. З чоловіком якось не ладиться теж нічого. Постійно стараюся у всьому, все хочу встигати, і все на одному місці товчуся. Непроста зараз у мене ситуація.
– Ох, Маріє, щось ти зовсім розкисла. Спробуй подивитися на речі з іншого боку. Ти молода, у тебе сім’я, дитина, здорова причому! Щось несерйозне з саду – це ж дрібниця. У мене он сусідка одна за сином доглядає, їй дійсно дуже непросто з ним. Хлопчику шість років, він не ходить, не розмовляє. Так у тебе взагалі не проблеми в порівнянні з нею. Ти щаслива, у тебе все добре.
– Це точно. Все пізнається в порівнянні. Ти права. Бувають таки моменти, коли я це все розумію.
– Так, звичайно. Ось! У тебе хоч якась робота, дах над головою є, рідні люди поруч з тобою. Чоловік у тебе не найгірший, розуміє у всьому. Працює. Ти подивися навкруги, у кого краще щось є? У нас он на роботі колега ходить, каже що сама працює, а у неї двоє дітей, чоловік працювати не хоче, вона піти від нього не може, бо в його квартирі живе, а свого даху над головою у неї нема, вона зараз дійсно у непростій ситуації знаходиться. У тебе ж не так?
– Ой, ну ні, звичайно, що ти. Юрко у мене добрий чоловік. Лінивий трішки, але на роботу ходить і гроші додому приносить і батькам нашим по можливості завжди добре допомагає.
– Лінивий – це дрібниця. Тобі взагалі гріх скаржитися. Ти не голодна, одягтися є в що – вже відмінно. Я взагалі вважаю, в наш час люди забагато хочуть, все їм погано, все важко. А ось раніше як було? У мене бабуся в селі п’ятьох дітей сама ростила. Воду носила, дрова рубала сама, і на всю сім’ю були одні чоботи.
– Так, я ось теж часто думаю – як же раніше наші бабусі справлялися, – вже спокійніше відповіла жінка. – Як згадаєш про те життя. Нам дійсно скаржитися гріх. Я коли бачу, що комусь гірше живеться, то якось навіть легше на душі стає. Хоча розумію, що, можливо, це звучить не дуже гарно. Але не хочеться жити так, як вони.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pexels.
