Марія багато років знала, що у чоловіка є інша, але мовчазно з цим мирилася. Ті, хто були в курсі цієї ситуації, дуже її шкодували, і відверто не розуміли, чому вона це терпить.
Одружилася Марія з Іваном коли вони були молодими. Іван був видним нареченим, і Марія закохалася. Тоді вона зробила все для того, аби саме він став її чоловіком.
Пам’ятає свій гріх Марія, бо навіть в сусіднє село до ворожки їздила, аби та зробила так, щоб Іван вибрав її.
Через два роки вони відгуляли весілля, і Марія переїхала в хату до свого тепер законного перед Богом і людьми чоловіка.
Запишалася Марія, адже біля такого чоловіка жила як в Бога за пазухою. А відколи вона Івану ще двох синів народила, то вже взагалі вважала, що тепер у неї в житті все склалося.
На роботу Марія не ходила, спочатку з дітьми в декреті сиділа, а потім вирішила, що їй працювати не треба, адже чоловік і так добре заробляє.
Дуже скоро Іван зрозумів, що не ту жінку вибрав собі в спутниці, і вже через 10 років їхнього сімейного життя він надумав розлучитися, про що прямо сказав дружині.
Він втомився від того, що вдома постійний безпорядок, що Марія так і не навчилася готувати, що вона його не підтримує, а лише вимагає грошей і уваги.
Звістку про розлучення Марія прийняла в штики, сказала, що він ніколи не отримає розлучення, сказала, що якщо він на це наважиться, то ніколи не побачить дітей.
Заради дітей Іван і залишився в сім’ї, але згодом у нього в житті з’явилася інша жінка. І так тривало не рік, не два, а цілих 20 років.
Марія знала, що у чоловіка є інша, час від часу влаштовувала сцени, але не йшла, і тільки їй одній відомо, чому вона це терпіла стільки часу.
Сини виросли, пішли з дому, і залишилися Марія з Іваном самі у їхньому великому домі.
Іван зранку йде з дому по справах, і повертається пізно ввечері, щоб не бачити дружину і не спілкуватися зайвий раз з нею.
До іншої він теж вже не ходить, бо вона не витримала такої долі і поїхала за кордон. Та й роки в Івана вже не ті, щоб кохання шукати, йому спокою хочеться нарешті.
Отакий життєвий трикутник… Хто з цих людей може назвати себе щасливим? І хто винен, що все так склалося?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати