– Антоніна – дуже красиве ім’я. Ласкаво можна Тоня кликати.
– Ні, треба щось яскравіше. Мілана або Адель, наприклад. За матеріалами
– Шарлотта! Як правнучка королеви Англії!
– Я навіть довідник з іменами купила, але все одно вибрати не можу, – поскаржилася Алла, ініціаторка цього обговорення.
– Син у садок нині пішов. Там кого тільки немає: Дамір, три Яреми, Арнольд, Луї, Луїза-Анна … Доречі, а подвійне ім’я розглядаєте?
– Звичайно розглядаємо! – важливо кивнула Аллочка.
Варіанти посипалися як з рогу достатку:
– Катерина-Інеса!
– Ілона-Марта!
– Анна-Марія! Звучить!
– Я подумаю, – милостиво кивнула Алла.
Галас з вигадуванням імені перервав начальник, явивши свою ясновельможну персону перед нами, простими cмеpтними. Всі відразу зробили розумні обличчя і зобразили робочий процес, продовживши тему в робочому чаті.
Вся ця катавасія тривала півтора місяця, до самої появи на світ гіпотетичної Анни-Марії. Іноді здавалося, що колеги не сплять ночами, а лежать і пригадують самі дивні імена, щоб з ранку блиснути перед Аллою.
– Вага три п’ятсот, ріст п’ятдесят і два сантиметри! – подзвонила Аллочка
У чат полетіли фотографій новонаpoдженої дівчинки, а наш бухгалтер почала обходити офіс з коробкою:
– Для Аллочкиної принцеси! По тисячу гривень збираємо! Така подія …
Я насилу примусила себе розтиснути пальці, що вчепилися в купюру. Штука, так штука. Не можна відриватися від колективу, тим більше – від жіночого.
Алла вийшла на роботу через три дні після цього дзвінка. Колега була незадоволена і зла. Радість від появи на світ довгоочікуваної внучки помepкла:
– Марічка! Вони назвали мою внучку Марічкою! – здавалося, що трохи, і Алла почне рвати собі волосся на голові. – Хто взагалі в наш час називає дівчаток Марічками?
Група підтримки відразу скорчила скорботні обличчя і почала галасувати:
– Та не переймайся, Аллюсь.
– Зовсім у твоїх дочки і зятя фантазії немає!
– Як кішку! У сусідів бігає Машка, постійно в під’їзді паскудить. Як можна дитину так не любити?
– Ой, третій день тuск скаче. Ніяк переконати не можу. Кажуть, що це не моя справа! Уявляєте? Ім’я моєї внучки мене не стосується! – жалібно протягнула Алла. – З пoлогoвого будинку мене вигнала в перший же день! А я спеціально вихідні взяла, щоб їй в пoлoговому будинку допомогти!
– Всі діти невдячні. Могли б і вшанувати бабусю, дати тобі право придумати ім’я! Не переймайся, Аллочка. Може, другого наpoдять, тоді до тебе прислухаються!
Усвідомивши слова бухгалтера, наша Аллочка розпливлася в усмішці:
– Дійсно! Ще не все втрачено! Я прямо зараз подзвоню дочці! – вона спішно дістала телефон і натиснула на кнопку швидкого набору: – Алло! Як ви там? Моя внучка спить? Добре, що спить. Коли виписувати будуть? Ааа, тебе чоловік сам забере з пoлогoвого будинку … Слухай, я тут подумала: добре, хочете назвати цю дитину Марічкою? Так будь ласка! Але другій потім ім’я виберу я! – цілком гідно! Алло! Алло? Ти мене чуєш? – Алла в подиві втупилася на телефон і знову набрала номер. – трубки не бере. У неї дитина спить, а вона з матір’ю поговорити не може! Тьху!
Далі було півгодинне засудження Аллиної дочки, така-сяка негідниця, не прислухалася до мами і посміла кинути трубку.
І так постійно. З ранку до вечора. Як же тяжко працювати в жіночому колективі! Я б давно звільнилася, чесне слово. Але зарплата хороша. Та й вихід я недавно знайшла: купила бездротові навушники. І чому раніше не додумалася?
Зате тепер я знаю ім’я правнучки королеви Англії. Шарлотта. Може, коли-небудь і стане в нагоді ця інформація. Хто знає?
