Я дивлюся на всіх своїх родичів, друзів та знайомих і розумію, що ми дуже рідко зараз задумуємося, як важливо у нашому житті цінувати кожен прожитий день, цінувати все те, що маємо і досягли за багато років. Чому вже давно перестали радіти, але колись це було великою нашою мрією, яку можна втратити в один день. І поки людина цього не усвідомить, щасливою вона не буде. Всі хороші речі, які відбуваються в нашому житті ми сприймаємо, як належне, а шкода.
Марічка та Андрій жили душа в душу. Щасливе подружжя. Діти підростали. Квартиру купили, за автомобіль кредит майже виплатили. Про будинок за містом почали мріяти. Щороку на море відпочивати всією сім’єю їздили. Та й разом вже давно, років десять. Родичі раділи, знайомі трохи заздрили. На перший погляд все ідеально, не життя, а справжня мрія.
Та ось тільки блиск в очах дружини з роками почав пропадати, а слідом за ним почастішали суперечки з різного приводу. Сльози, постійні докори чоловікові. Він мовчав, скільки міг, але всьому приходить кінець. Спати він став на кухні.
По п’ятницях після роботи сумно та щиро скаржився колегам, що колись мила дівчинка в злу жінку перетворилася, він навіть не помітив, коли це сталося, дружина постійно усім не задоволена. Ніякого спокою від неї немає, постійно вона чимось незадоволена, як не старайся, скільки добра не роби. Додому йому йти не хочеться, та й взагалі очі б його її не бачили.
Тут все зрозуміло, звичайно. Відносини у подружньої пари, яка разом живе у шлюбі вже чимало років, почали себе вичерпувати. Нічого в них не залишилося. Далі події розвиватимуться за стандартним розкладом. Розлучення, розділ майна і ненависть та образи один на одного. Але ж тобі, мій дорогий читачу, стало цікаво, чому це сталося і що вони зробили не так?
Та все просто. Розуміння кохання у них виявилося різне. Андрій завжди допомагав в усьому своїй дружині. Залишався постійно з дітьми, готував майже щодня вечерю, міг сам випрати або прибрати. Так завжди його тато робив, і мама його це дуже цінувала та поважала і називала коханим.
А ось дружина його в цьому нічого особливого не бачила. Адже її мама коханням вважала прояв уваги. Невеликі подарунки, компліменти, букет квітів і листівочку на 8 Березня. Для дружини це було дуже важливо, а чоловік не знав, він по-іншому вихований, а вона не говорила. Вважала, що і так все зрозуміло. І так жили разом багато років, а невдоволення та втома одне від одного лише накопичувалися.
А їм всього лише поговорити потрібно було одне з одним щиро та відверто. Запитати, чого не вистачає для щастя дружині чи чоловікові. Дізнатися, що значить один для одного прояв щирого кохання. Сісти увечері на затишній кухні, попити чай з домашнім тортом і просто поговорити про сімейне щастя.
Спробувати зрозуміти і зробити так, як кохана людина просить. Найчастіше це прості дрібниці, на які ні часу, ні грошей багато особливо не потрібно. Адже саме нерозуміння і є основною причиною, коли розпадаються сім’ї.
Дуже хочу, щоб моя історія стала для багатьох наукою і прикладом, як легко зруйнувати те, що так багато років будувалося. І що головне і важливе знаходиться завжди в дрібницях, які ми перестали помічати, яким перестали радіти, про які раніше лише мріяти могли. Андрій та Марічка так і залишилися самотніми, більше вони собі пари не знайшли, боялися повторити помилку, втратили своє щастя, самі не розуміючи як.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
