Днями мені зателефонувала моя тітка з села, я неабияк здивувалася, бо спілкуємося ми з нею не часто. Тітка Люба – мамина старша сестра, вони обоє живуть в селі, звідки я родом. Вони з мамою між собою спілкуються, сестри ж, а я останніх років 15 живу в обласному центрі. Поїхала вчитися та так і залишилася – вийшла заміж, робота, чоловік, діти.
Колись до мами я приїжджала кілька разів на місяць, а зараз через свою постійну зайнятість, приїжджаю не часто, намагаюся хоч на великі свята вирватися. Натомість телефоную їй по кілька разів на тиждень, щоб бути в курсі її справ. Але останнім часом у мене часу не було, тому не їхала і не дзвонила.
Саме тому тітка мені і телефонувала, з докорами, чому я про маму зовсім забула. У мами тепер нова звичка – скаржитися на мене рідні.
А я кажу, тітці, а в чому проблема, хоче поспілкуватися – нехай дзвонить сама! Має всі наші номери телефонів, інтернет, все є, замість того, щоб тобі дзвонити та скаржитися, могла нас набрати.
Я справді зараз дуже зайнята, проблеми на роботі, та ще й чоловік занедужав, сидить на лікарняному вже два тижні. А тут ще й мама з своїми претензіями.
Мама вже пенсіонерка, їй 64 роки, батька не стало чотири роки тому, відтоді мама живе одна. До себе я її забрати не можу, у нас квартира двокімнатна, та й я не впевнена, чи вона захоче поїхати з рідного дому. Будинок у нас великий, теплий, з усіма зручностями.
У мами є невеликий город біля хати, так що їй вистачає – трохи пенсії, трохи своїх продуктів. А якщо треба зробити якусь велику покупку, тоді вже і я підключаюся.
Якось так повелося, що мамі завжди дзвонила я сама. А нещодавно ми спеціально купили їй новий телефон, думали, вона буде дзвонити нам сама, але це не допомогло.
Сидітиме і чекатиме, щоб я їй зателефонувала, а поті ще й ображається – «ви всі мене покинули, про мене ніхто не пам’ятає, я нікому не потрібна».
Майже щоразу мама заводить по телефону одну й ту саму пісню, що ми про неї забули. А тепер ще й сестру підключила.
Тітка стала мене картати, що мамі багато не треба, їй всього лиш наша увага потрібна. Каже, вона літня, самотня людина, ти її єдина дочка. Невже складно зателефонувати, побалакати, вислухати? Ти просто зобов’язана.
Я впевнена, що тітка Люба робить все не просто так. Вона мені сказала, якщо не будете за мамою доглядати, за нею пригляне моя Тетяна, племінниця хвилюється за тітку.
Та я переконана, що справа тут зовсім не в турботі. Тетяна вийшла заміж і вони з чоловіком не мають де жити, бо у тітки Люби четверо дітей. А моя мама живе сама, я думаю, вони просто хочуть піти жити до неї.
Треба туди їхати самій, бо тітка справ накрутить. Думаю, що поїду до мами на Різдво і все з’ясую, а потім буду вирішувати, що робити далі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.