Вийшовши заміж, я з чоловіком відразу пішла жити на знімну квартиру. У мене ще є старший брат, він теж знімає житло. Але при цьому ми обоє прописані у батьків. В квартирі тепер залишилася лише мама, так як батька не стало багато років тому. Ми не претендували на те, щоб жити з нею, бо характер у мами трохи важкий.
Я думала, у нас в родині все добре, але нещодавні події виявили, що мама в таємниці, від нас, з братом, зробила приватизацію квартири, тільки на одну себе. При цьому ми нічого не підписували, ніяких відмовних не давали. Загадка, як їй це вдалося, але факт. Ми про це нічого не знали, тому щомісяця ми з братом, хоч і жили окремо, але все одно платили мамі гроші за свою частку. Думали, що так їй буде легше і сподівалися, що колись мама чесно поділить цю квартиру між мною і братом.
Порадившись з чоловіком, ми з ним почали збирати грошей на своє житло. Незабаром я зрозуміла, що в нашій сім’ї буде поповнення. За кілька місяців до народження сина, мама запросила нас на серйозну розмову. І прямо, без зайвих пояснень, повідомляє, що вирішила мене і брата виписати з квартири. Нібито, я не сказала їй, що дитина так само має право на прописку, навіть без дозволу власника. Виявляється вона сходила до юриста і проконсультувалася. І тепер, вона пропонує мені, добровільно виписатися з квартири, інакше буде подавати в суд.
Якщо я не погоджуся добровільно, то вона взагалі продасть квартиру тітці, і та вже нас всіх випише. Я була ошелешена, не могла повірити, що це робить моя рідна мама. Вражена я була не так пропискою, як поведінкою своєї мами, я, ніяк не очікувала від неї такого. Ми її не перебивали, а просто слухали, відкривши роти від подиву. А вона, як ні в чому не бувало, продовжувала.
Я, каже, що не потерплю на своїй житлоплощі ніяких немовлят. І брата, говорить, твого я теж випишу, а то раптом і він придумає дітей народжувати, тоді підніметься квартплата. Трохи оговтавшись, я запропонувала їй грошей, що буду їй оплачувати квартплату і за себе і за дитину, але вона відмовилася, сказала, або виписуєшся, або подам в суд.
У мене не було слів, я не розуміла, що відбувається. Потім, я їй запропонувала, щоб залишила мені прописку, а дитину ми пропишемо у батька мого чоловіка. Але і цей варіант мамі не підійшов. Я просто, мовчки пішла, так прикро мені ще ніколи не було. Через кілька тижнів я отримала повістку в суд. Я пішла до юриста за допомогою.
Чого і слід було очікувати, я виграла суд. Адвокат мене проконсультував, що я маю право брати участь в приватизації квартири та на довічне проживання в ній. Але незабаром, після суду, мені прийшло повідомлення від тітки. Виявилося, мама, як і обіцяла, фіктивно продала квартиру тітці, а та в свою чергу нас виписала. Тепер я вже суджуся з тіткою. Мені через суд відновили прописку, сина, як я і говорила, ми з чоловіком прописали у його батька в селі.
У нас всі гроші, накопичені на своє житло, пішли на суд і тепер нам нема за що купити свою квартиру. Маму я бачила тільки на засіданнях, ми перестали з нею спілкуватися. Я ніяк не могла зрозуміти, що ж з нею сталося. Але незабаром я зрозуміла причину.
Мамина рідна молодша сестра вже кілька останніх років живе в Польщі. Вона придивилася там для себе будиночок в якомусь селі. Тітка вмовила маму продати квартиру, щоб виїхати за кордон і купити там житло, але мама не розуміла, того, що тітка і її кине, і залишить взагалі без усього, на вулиці.
Тільки я не розумію тепер одного, чому ж мама не помічає цього і так легко погодилася на це, і так легко від нас, з братом, відмовилася, від найближчих їй людей.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
