fbpx
Життєві історії
Мамина двоюрідна сестра тітка Марина запропонувала мені доглядати за нею. Потрібно буде до неї приїжджати кілька разів на тиждень, а інколи і залишатися у неї на певний час. Тітка живе за 50 кілометрів від нас. А натомість вона перепише на мене свою двокімнатну квартиру. Але мій чоловік проти, він навіть слухати не хоче. Як переконати чоловіка в тому, що це наш шанс мати квартиру? Інші жінки заради цього на багато років їдуть на заробітки за кордон, а тут такий шанс з’явився

Мені 35 років і я вже 13 років заміжня. На життя не нарікаю, у мене є чоловік і син, ми живемо у власній квартирі, яку колись купили мені мої батьки. Але хотілося б мати більше, бо значна частина життя вже пройдена, та й син у нас росте.

Якось раз, пізно ввечері, в нашій квартирі пролунав дзвінок телефону. Це дзвонила моя далека родичка, сестра моєї мами, тітка Марина, з якою ми не бачилися більше 20 років. Загалом, вона розповіла, що хворіє вже два роки і в даний час не може доглядати за собою. Треба сказати, що у неї немає дітей.

Так ось, тітка Марина запропонувала мені доглядати за нею. Потрібно буде до неї приїжджати кілька разів на тиждень, а інколи і залишатися у неї ночувати. Тітка живе за 50 кілометрів від нас. А натомість вона перепише на мене свою двокімнатну квартиру, розташовану в парковій зоні, в тихому районі.

Я всю ніч не спала, думала над її пропозицією. Та й шкода її, хоч і двоюрідна сестра мами, не такий вже і рідна людина, але ж ще не стара жінка. Але таким проханням я зацікавилася, так як у мене підростає син і житло зайвим не буде.

Вранці я вирішила поговорити з чоловіком. Він, як почув мою розповідь, так розсердився і сказав, щоб я навіть і не думала про це. Мало того, що я буду постійно піклуватися про чужу людину, а не про нього з сином, так ще потрібно буде жити в сусідньому місті. З огляду на, що моя родичка захотіла жити саме у себе вдома.

Треба сказати, що моєму синові вже 12 років, і він цілком доросла і самостійна дитина. По-друге, моя мама живе поруч, і вона може завжди допомогти йому. Та й чоловік працює позмінно, всього 7 днів і 7 ночей в місяць, а решту часу вдома. Я працюю бухгалтером в двох невеликих компаніях і у мене вільний гнучкий графік. Я зможу доглядати за родичкою.

Але чоловік все одно проти. І слухати не хоче. Звичайно, він звик жити на всьому готовому: дружина приготує, прибере в квартирі, з дитиною займається. А він начебто і в родині живе, але крім зарплати я нічого від нього не отримую. Ну, може іноді, під настрій, з нами в кіно сходити або на каток, в якості глядача. З таким графіком роботи, як у нього, можна було б ще на одну роботу влаштуватися. Але йому це не потрібно.

Я йому пояснюю, що люди на квартиру все життя гроші збирають, а багато туляться на орендованому житлі. Нашу квартиру, до речі, мені купили мої батьки, і бабуся ще допомогла грошима. Так що мій чоловік і не знає, як це заробити на квартиру і відкладати гроші, відмовляючи собі у всьому.

Адже саме так і жили мої родичі близько 10 років, поки не зібрали гроші мені на житло. Зазначу, що мій чоловік живе одним днем, зовсім не думає про майбутнє. Він знає, що зі своєю дружиною, він точно не пропаде.

Чоловік не думає про те, чи може мені буде складно розриватися між двома містами. Я ж не на курорт зібралася. Втім, його турбує лише те, що доведеться трохи і самому щось робити, наприклад, приготувати сніданок синові чи білизну попрасувати. Він так не звик.

Я не хочу мати непорозумінь з своїм чоловіком, але і відмовлятися від пропозиції родички не має наміру. Як же переконати недбайливого чоловіка в тому, що це наш шанс мати квартиру? Інші жінки заради цього на багато років їдуть на заробітки за кордон, залишаючи без догляду дітей.

Фото ілюстративне – leboard.

You cannot copy content of this page