Я просто не уявляю, що робити. До нас їде моя мама. Як їй дати зрозуміти, що робити цього не потрібно? Вона не хоче нічого слухати, просто сама вирішила і все.
Мені 27 років, ми з чоловіком і дворічною донькою приїхали в обласний центр зовсім недавно з невеликого містечка. Квартиру знімаємо, працює один чоловік, тому грошей зараз впритул, тільки на їжу. Я сподіваюся, що скоро теж зможе вийти на роботу, і все налагодиться.
Хто говорить, що і без грошей можна бути щасливим, явно лукавить. Життя складається настільки непросто, що деякий час тому я навіть думала, що ми з чоловіком розлучимося. Важко бути позитивною і вірити в хороше, коли в голові одні проблеми і борги.
І ось начебто і любов є, і бажання бути разом – а побут заїдає кожен день. Однак на кшталт вирулили з чорної смуги, змогли зберегти і налагодити відносини. Тільки жити почали більш-менш нормально. Батьки наші далеко.
Свекруха в нашу сім’ю не лізе абсолютно, живе своїм життям. Працює, чоловік у неї новий. Не допомагає, внучку бачила два рази за два роки, але хоча б і не заважає, і за це спасибі.
Зате моя мама дуже цікавиться нашими справами: кожен день дзвонить по скайпу, в усе вникає, дає купу непрошених порад. Вона дуже ображається на зятя. Класика жанру – вона вважає, що її дочка могла вийти і за олігарха, але вийшла незрозуміло за кого. З дому мене забрав, тримає впроголодь в злиднях, забезпечити нормально не може ні мене, ні дитину.
Мама вважає, що у всіх моїх подруг прекрасні чоловіки, і лише мені одній не пощастило.
– Навіщо він тобі потрібен? – абсолютно не соромлячись того, що зять будинку, і в однокімнатній квартирі він все відмінно чує, вимовляє по скайпу мені мама. – Треба йти, час на такого втрачати нічого! Знайдеш собі кращого! Вийдеш заміж за людину з квартирою, а це – хіба чоловік? Що ти з ним доброго бачити будеш?
Чоловік в цей час мовчить, але, звичайно ж, має до тещі цілком зрозумілу взаємну антипатію. Він, здається, і наполіг на нашому переїзді, щоб бути від неї подалі. Працює, старається, але квартира йому не світить абсолютно. Тим більше в даний момент, коли я ще в декреті.
А недавно мама обрадувала нас, що їде в гості. Тобто вона навіть і не питає, просто доводить до відома – їде в гості на два тижні, тут у неї якісь справи. Ну і внучку побачити, має право.
Я спробувала сказати, що у нас однокімнатна квартира, яку, між іншим, знімає ненависний зять, що місця для мами немає, зять буде, м’яко кажучи, не в захваті. Я навіть не уявляю, як сказати чоловікові «радісну» новину. Не кажучи вже про те, як мирити їх двох під час візиту.
– І що? Виженеш рідну матір? Чи не пустиш на поріг? – з надривом запитує мама. – Мені що, на вулиці ночувати? На вокзал йти, так? А я не до чоловіка твого приїхала, а до рідної дочки! І внучки! Що, не маю права? Ти що, взагалі в цій родині слова сказати не можеш? Не маєш права матір рідну в будинок запросити? Навіщо така сім’я! Розлучатися треба!
Мамин приїзд абсолютно недоречний. Вона тепер живе у нас і я боюся, що наша сім’я може просто розвалитися. Чоловік сказав, що якщо не поїде вона, то піде він. І що мені робити, я не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
