fbpx

– Мамо, у тебе повний холодильник продуктів! – здивувалася я, коли прийшла провідати маму. – Це не моє, це сусідка Марія принесла, у неї в своєму холодильнику місця не вистачає, ось вона і попросила свої продукти до мене в морозилку прибрати, на зберігання, – спокійно відповіла мама. Раптово мама захворіла, її забрали в лікарню. Ми з сестрою зайшли до неї в квартиру за речами. Сестра відкрила холодильник і ми мало не заплакали

– Мамо, у тебе повний холодильник продуктів! – здивувалася я, коли прийшла провідати маму. – Це не моє, це сусідка Марія принесла, у неї в своєму холодильнику місця не вистачає, ось вона і попросила свої продукти до мене в морозилку прибрати, на зберігання, – спокійно відповіла мама. Раптово мама захворіла, її забрали в лікарню. Ми з сестрою зайшли до неї в квартиру за речами. Сестра відкрила холодильник і ми мало не заплакали.

– Мамо, чим у тебе вся морозилка зaбита? – здивовано запитала я. Коли прийшла провідати маму. За матеріалами

– Це не моє, це сусідка Марія принесла, у неї в своєму холодильнику місця не вистачає, ось вона і попросила свої продукти до мене в морозилку прибрати, на зберігання, – спокійно відповіла мама.

Сусідка Марія – це давня мамина подруга. Живе поверхом вище. Багатодітна мати дорослих дітей, які працюють. Сусідять вони вже давно, з самого заселення, ось уже років сорок.

Познайомилися коли самі були ще молодими і працьовитими. А тепер обидві на пенсії. Їх багаторічна дружба перевірена часом і турботою.

Вони телефонують, іноді ходять один до одного в гості, частіше Марія спускається до мами поговорити і попити чаю. Мама довірливо віддала подрузі запасні ключі від своєї квартири, на всякий випадок, раптом свої втратить або забуде, тоді Марія виручить.

Загалом Марія – жінка гарна і порядна. Мама до неї звикла як до рідної, так і обидві вони зблизилися і зійшлися характерами. Захворіла Марія, так мама поспішає на допомогу, готова прислужитися і полегшити страждання подруги.

Мама давно не дзвонить, Марія тут же спускається на поверх перевірити, чи все в порядку. Обопільне занепокоєння та підтримка.

Одного разу мама захворіла дуже серйозно. Швидка відвезла в лікарню з поганим прогнозом.

– Наталіє, що з мамою? – запитала Марія по телефону.

– Не знаю. Ніхто не знає, – відповіла я і розплакалася.

На наступний день ми з сестрою вирушили до мами в квартиру за її речами. Нічна сорочка, халат. Звичайний список для лікарні. Сестра дістала з сумки ще один комплект запасних ключів і відкрила двері.

– Давай в холодильник заглянемо, продукти перевіримо, раптом є щось, що зіпсувалося, порядок наведемо, адже найближчими днями маму не випишуть, – кажу я.

Сестра починає у холодильну ревізію, відкриває морозилку і кличе мене.

– Дивись, Марія свої продукти всі до єдиного забрала, – здивувалася сестра. – А до мами жодного разу не прийшла, не зателефонувала.

– Треба ж, так раптово місце знайшлося у власному холодильнику або побоялася, що ми з’їмо. Коли тільки встигла сюди прийти, маму ж вчора ввечері відвезли, а зараз тільки 9 ранку, – здивувалася я.

Ось так буває ї закінчилася дружба, яка тривала багато років. Або, можливо, мама рахувала подругою цю людину, яка її зовсім не цінувала. Ми з сестрою йшли до мами, але про сусідку Марію вирішили їй нічого не говорити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page