Ще ранньої цієї весни моя дочка мені так прямо і сказала, що якщо я не допомагатиму їй з малою дитиною, то на її допомогу та підтримку в старості років можу теж не розраховувати, – поскаржилася мені якось знайома пенсіонерка Дарина. – Ось так, що хочеш думай. А нічого, що я зовсім не зобов’язана на старості років ще дітям своїм та онукам допомагати? Виростила я їх, вивчила, на ноги поставила свого часу своїми силами. І весь цей час я гадала, що більше нікому я нічого не винна! А ще “заробляти” якусь допомогу в старості у свої дітей, це взагалі щось незрозуміле зовсім для мене.
Дарина дуже серйозно ображена після цього на власну донечку. Це ж потрібно було таке заявити своїй рідній матері? Як взагалі до такого можна додуматися дорослій людині?
– Раз така справа, то й не потрібно мені допомагати значить, – образилася Дарина. – Обійдусь вже якось на схилі літ без доччиної її допомоги. Буде мені ще на старості моя рідна дитина умови якісь виставляти.
Дочці Дарини Тетяні трохи більше за тридцять. У них з чоловіком зараз є мала дитина, синові один рік, ще й кредит вони на житло виплачують. Сама Тетяна зараз сидить в декреті, і грошей зараз їм дуже не вистачає на життя, відчувають вони дуже нестачу фінансів.
Фірма, в якій саме працює чоловік Тетяни, по всій видимості, повільно та сумно скоро закриється, адже справи у них тепер йдуть не дуже, щиро кажучи.
На роботі зятеві просто прибрали всі бонуси, премії, різні додаткові виплати, люди отримують лише одну малу зарплату, без будь-яких нарахувань, як раніше. Ходять розмови про те, що і на чотириденний тиждень скоро усіх переведуть – скоріш за все, ще й зарплату зменшать дуже, відповідно.
Чоловік Тетяни, як і більшість його колег, почав пошуки нової роботи, але поки без результату суттєвого. На меншу зарплату він не може погодитися і це зрозуміло, адже вони з сім’єю просто не зможуть жити на такі гроші, їм ні на що не вистачатиме зовсім.
І це все спонукає Тетяну виходити з декрету та самій йти на роботу. Там з радістю чекають її назад, це великий плюс для жінки в її ситуації, що їй є куди повернутися працювати після догляду за дитям.
В їх компанії, не дивлячись на складні часи, зараз стартують одразу кілька нових проектів, і якщо Тетяна вийде працювати в найближчі пару тижнів, вона з самого початку зможе влаштуватися в робочі групи, і у неї буде відмінний шматок роботи на найближчі пару років, з перспективою кар’єрного росту.
Якщо ж зараз не вийти працювати в офіс, а досидіти декрет до кінця, ну або залишитися вдома хоча б до двох років дитини – не факт, що потім буде така вдала нагода для старту у велике життя.
Тетяна все добре зважила і вирішила, що вона має вийти на роботу, бо зараз так треба, усім буде так краще і легше.
Але жінка звернулася до своєї мами за допомогою, щоб вона сиділа з онуком. Дарина до того постійно виручала свою доньку, часто сиділа з малим дитятком.
Але зараз у неї все таки роки давно вже немолоді, вона на пенсії і сидіти щодня з дитиною малою мати не може, буде багато хвилюватися, та й важко весь день на ногах.
По тій причині мама доньці відмовила, чого Тетяна, здається, зовсім не очікувала і дуже здивована була. І вона відразу серйозно заявила своїй матері – якщо не будеш сидіти з сином і не допоможеш нам у складні часи, і від мене, мовляв, допомоги не чекай на старості років також.
Посперечалися мама з донькою після тієї розмови, образилися одна на одну, не розмовляють вже чимало часу.
Тетяна взялася за пошуки няні, але ж вони таку високу ціну за свою роботу просять, що їй мало не всю зарплату потрібно буде віддати.
– Гаразд, якось впораємося ми самі, – вирішила Тетяна. – Обійдемося і без допомоги бабусі. Не хоче – не треба, нехай сидить вдома біля телевізора всю свою старість і відпочиває лише. Ну, буду ледь не всю зарплату віддавати няньці на перших порах, ну і що? Згодом якось владнається це питання. Син в садочок піде, коли підросте трішки, зарплата збільшиться, чоловік, може, високооплачувану роботу знайде. А бабуся ще попросить допомоги!
– І що, не будеш допомагати мамі через це? – не могла зрозуміти я.
– А чому я повинна буду потім і себе обмежувати, щоб комусь ще допомагати? – з сумом у голосі перепитує Тетяна. – Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність. Може бути, пару раз на місяць заїжджати та привозити сумку продуктів я зможу. Але доглядати щодня я теж нікого не збираюся.
Та чи права Тетяна, що відмовляється матері допомагати на схилі літ, бо мати їй зараз не допомагає? Але ж вона виростила її. Чи зобов’язана і зараз допомагати у хвилину важку?
Фото ілюстративне.
