Моя мама вже давно немолода людина, їй скоро виповниться 71 рік. Все життя, навіть вийшовши на пенсію, мама пропрацювала перукарем в хорошій перукарні, причому була найкраща у всьому місті, її всі знали як хорошу працівницю, професіоналку у своїй сфері: до неї записувалися аж на місяць вперед.
Особливо мама багато працювала в радянські роки, і дружити з нею – це означає мати хороше знайомство. Мама мало того, що відпрацьовувала дві зміни в перукарні, так ще й по клієнткам бігала, багато чого робила в них вдома. Тато наш не змирився з тим, що мами весь час вдома немає, розлучився з нею ще коли мені було 15 років, а моєму старшому братові, його синові – 19. Пішов до іншої жінки.
Робота у мами була дуже непроста, важка: весь час стоячи, руки на вазі. Ноги дуже втомлювалися, а після 60 років вона почала якось зовсім важко ходити. А потім почалися проблеми з руками, роботу довелося кинути. За два роки до свого 70-річчя мама послизнулася на тротуарі. Тепер їй взагалі складно ходити навіть по дому, ходить маленькими повільними кроками, спираючись на паличку. А ще у неї стала пропадати пам’ять, з нею тепер як з маленькою дитиною, залишати непросто навіть на годину – може увімкнути щось вдома і забути. Та й з самопочуттям багато проблем всяких.
Мені вже за 40 років. Я одна, живу з мамою, особисте життя не склалося. Проблема в тому, що у мене не буде дітей, ось і не виходило. Була одружена двічі – перший чоловік хотів гарну сім’ю з дітьми, але цього я дати не могла. Другий ходив до іншої за моєю спиною, я не хотіла так жити, розлучилася з ним потім. Махнула на себе рукою, та й мамі треба допомагати.
Мама моя отримує пенсію, але вона дуже маленька. Я працюю санітаркою, у мене зміни, причому часто підмінюється з дівчатами, беру нічні зміни, щоб вдень бути з мамою, а то вдень її не можна залишати саму. Прошу сусідку забігати до неї кожну годину, щоб перевірити – чи все вимкнено вдома. Сама щопівгодини дзвоню мамі, хвилююся за неї. Грошей, звичайно ж, завжди мало. У мами особлива дієта, багато дорогих препаратів, тому майже все йде на маму.
Ну це я описала, як ми зараз живемо. Але найсумніше, що ми ж не одні в цьому світі, у нас величезна родина, наші родичі завжди крутилися біля мами і намагалися звернути на себе більше уваги, а зараз відбуваються тільки дзвінками. Брат з сім’єю живе далеко, коли мама потрапила до стаціонару, я просила його допомогти грошима, але він тільки 2 рази надіслав по 2 тисячі гривень: після того, як її виписали і на мамин ювілей. Навіть не приїхав до неї на свято! А так тільки відмовки якісь у нього постійні: грошей немає, дітей треба ростить і вчити. Загалом, на нього розраховувати нічого.
У нашому місті живуть дві маминих рідних сестри і її брат. Зрозуміло, що і моїх двоюрідних сестер-братів теж багато. Мій дядько (мамин брат), теж недужає, за ним теж йде нагляд. Але дві сестри абсолютно здорові, але ніколи не приїдуть провідати і з грошима не допомагають, я навіть вже і не прошу, все одно всі відмовляться, придумають щось.
Одна сестра з чоловіком взагалі живуть на сусідній вулиці, у них машина, але попросити звозити маму кудись, хоч в поліклініку, хоч на природу – просто неможливо. Навіть з оплатою за бензин. Завжди щось придумують, якісь невідкладні справи, щоб з нами не зв’язуватися.
Правильно кажуть – рідні багато, а рідних мало! У мами був 70-річний ювілей, я взяла невеликий кредит, щоб накрити гарний стіл, порадувати маму гостями. Приїхали всі, хто є в місті з рідні, подарували непотрібні дрібнички і квіти. Попили, поїли, наговорили гарні вірші про безмежну любов до моєї мами і знову всі благополучно зникли з нашого життя. «Радують» маму тільки дуже рідкісними дзвінками. А якщо вона у них щось попросить по телефону, то всі відразу кладуть телефон.
До себе нас ніхто не запрошує. Нас просто ні для кого немає – проблемні ми з мамою моєю. Мені дуже прикро, за що ж так нас? Мама все життя була комусь потрібна, коли була здорова і працювала, чому ж до неї так зараз? Хіба можна викреслювати зі свого життя людину, тому що вона вже старенька і нічого не може робити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
