У нашої мами є дві дорослих доньки: я і моя рідна сестра Марія.
Мама все життя дбала про нас, ще з дитинства дуже турбувалася про мене і сестру. У нас було гарне дитинство, хоча ми заможно ніколи не жили.
Нашій мамі зараз вже 72 роки, вона досить старенька людина.
І, на сьогоднішній день, постало питання, хто ж її буде доглядати на старості років.
Моя рідна сестра Марія сказала, що не зможе взяти маму до себе, бо вже доглядає свою свекруху, яка вже 5 років з ними живе, Марія її з чоловіком забрала до себе з села.
Я розумію свою рідну сестру, адже доглядати двох стареньких людей одночасно дуже важко.
Свого часу, коли не стало нашого тата, мама залишилася жити одна в трикімнатній квартирі.
Я якраз, на той час, жила з чоловіком в його двокімнатній квартирі. Марія зі своїм чоловіком орендували собі житло.
Тоді моя рідна сестра вмовила маму розміняти свою трикімнатну квартиру на дві однокімнатні. Одну сестра попросила мамі віддати їй, а іншу, в якій житиме мама, згодом отримаю я, адже житло у мене є, власна квартира чоловіка, тому я можу й почекати..
Я погодилася, адже розуміла, що сестрі потрібно десь жити і мати своє власне житло, адже вона чекала дитину.
А у мене було житло, тому я вирішила погодитися, адже хотіла, щоб рідним людям добре було.
Потім Марія з чоловіком взяла кредит і купила собі більшу квартиру.
А коли наша мама постаріла, то моя донька, на той час, вже вийшла заміж.
За мамою був догляд потрібен, тому ми з чоловіком подумали і вирішили, що маму мою заберемо до себе в одну кімнату, а наша донька зі своїм чоловіком житиме в квартирі своєї бабусі.
Ми всі речі забрали з маминої квартирі, що їй було необхідне і вміщалося в кімнату її у нашій квартирі.
Але мама ще ходить по квартирі, заглядає в кожен куточок, вона стала просити, щоб ми і її книги забрали, якісь хустки старенькі, тарілки та чашки їй дорогі.
Але їх там дуже багато, ціла шафа тих різних речей. Я пояснювала мамі, що книги ніхто зараз не читає і мама вже й сама їх не читатиме, та й хустки ті ніхто вже не носить, і посуд старий. а у мене свій є, у нас немає де їх поскладати. Мама наче погодилася, але сестра була проти.
Марія сказала, що мама теж має право вирішувати, адже віддала мені свою квартиру. І Марія стала говорити, мовляв, мамо, я б забрала б до себе і тебе, і усі речі, які тобі дорогі, але у мене немає місця.
Мама тепер живе у мене і щодня мені говорить, що я донька не вдячна, а от Марія хороша донька, вона б все для неї робила, а я ні.
Я маму гарно доглядаю, стараюся для неї, а вона щодня мені каже, от свекрусі пощастило, її Марія доглядає, а в мами моєї старість недобра, бо вона до мене попала.
Прикро мені на душі. А що тут поробиш?
Фото ілюстративне.