fbpx

Мамі моїй 72 роки, я мушу тепер її забрати до себе, бо моя сестра за свекрухою доглядає. Приїхали до мами в квартиру, я взяла найнеобхідніші речі її. А вона просить книги якісь взяти, хустки, посуд старий. Я брати все відмовилася. А сестра моя каже, я б, матінко, всі речі, які тобі дорогі забрала б, але не можу, у мене для тебе місця немає. Краще б вона так не говорила

У нашої мами є дві дорослих доньки: я і моя рідна сестра Марія.

Мама все життя дбала про нас, ще з дитинства дуже турбувалася про мене і сестру. У нас було гарне дитинство, хоча ми заможно ніколи не жили.

Нашій мамі зараз вже 72 роки, вона досить старенька людина.

І, на сьогоднішній день, постало питання, хто ж її буде доглядати на старості років.

Моя рідна сестра Марія сказала, що не зможе взяти маму до себе, бо вже доглядає свою свекруху, яка вже 5 років з ними живе, Марія її з чоловіком забрала до себе з села.

Я розумію свою рідну сестру, адже доглядати двох стареньких людей одночасно дуже важко.

Свого часу, коли не стало нашого тата, мама залишилася жити одна в трикімнатній квартирі.

Я якраз, на той час, жила з чоловіком в його двокімнатній квартирі. Марія зі своїм чоловіком орендували собі житло.

Тоді моя рідна сестра вмовила маму розміняти свою трикімнатну квартиру на дві однокімнатні. Одну сестра попросила мамі віддати їй, а іншу, в якій житиме мама, згодом отримаю я, адже житло у мене є, власна квартира чоловіка, тому я можу й почекати..

Я погодилася, адже розуміла, що сестрі потрібно десь жити і мати своє власне житло, адже вона чекала дитину.

А у мене було житло, тому я вирішила погодитися, адже хотіла, щоб рідним людям добре було.

Потім Марія з чоловіком взяла кредит і купила собі більшу квартиру.

А коли наша мама постаріла, то моя донька, на той час, вже вийшла заміж.

За мамою був догляд потрібен, тому ми з чоловіком подумали і вирішили, що маму мою заберемо до себе в одну кімнату, а наша донька зі своїм чоловіком житиме в квартирі своєї бабусі.

Ми всі речі забрали з маминої квартирі, що їй було необхідне і вміщалося в кімнату її у нашій квартирі.

Але мама ще ходить по квартирі, заглядає в кожен куточок, вона стала просити, щоб ми і її книги забрали, якісь хустки старенькі, тарілки та чашки їй дорогі.

Але їх там дуже багато, ціла шафа тих різних речей. Я пояснювала мамі, що книги ніхто зараз не читає і мама вже й сама їх не читатиме, та й хустки ті ніхто вже не носить, і посуд старий. а у мене свій є, у нас немає де їх поскладати. Мама наче погодилася, але сестра була проти.

Марія сказала, що мама теж має право вирішувати, адже віддала мені свою квартиру. І Марія стала говорити, мовляв, мамо, я б забрала б до себе і тебе, і усі речі, які тобі дорогі, але у мене немає місця.

Мама тепер живе у мене і щодня мені говорить, що я донька не вдячна, а от Марія хороша донька, вона б все для неї робила, а я ні.

Я маму гарно доглядаю, стараюся для неї, а вона щодня мені каже, от свекрусі пощастило, її Марія доглядає, а в мами моєї старість недобра, бо вона до мене попала.

Прикро мені на душі. А що тут поробиш?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page