Так склалося, що батьки наші думали завжди лише про себе в першу чергу. Ні, вони добре ставилися до нас, але про себе дбали краще.
Ми з сестрою виросли, розлетілися з батьківського гнізда, а тато з мамою, наче зраділи цьому.
Наша мама завжди добре заробляла, вона любила гарно одягатися, доглядала за собою. Тато заробляв менше, він був звичайним працівником, але теж звик до гарного життя.
Ми з сестрою жили своїм життям, а батьки наші – своїм.
Моя старша сестра Світлана вийшла заміж першою. Вона стала жити в квартирі мами свого чоловіка. Свекруха Олену любила, завжди допомагала у всьому. Хоча сама вже на пенсії давно, але завжди допомагала у всьому синові і його дружині.
Світлана вже донечку мала і синочка маленького, та мама з татом за весь час їх, можливо, бачили всього пару раз. Вони вважали, що мають право жити для себе, адже виростили двох дітей.
Згодом і я вийшла заміж, але ні підтримки, ні батьківського тепла від мами з татом я не бачила.
А нещодавно мама зателефонувала моїй сестрі. Вона знала, що її чоловік гарний будівельник і попросила, щоб зять поклав їй плитку на кухні і в ванній, адже вони роблять ремонт і хто їм допоможе, як не їх діти, адже батьки вже на пенсії.
Моя сестра пообіцяла, що чоловік допоможе, а він, хоч і добра людина, сказав, що нічого тещі з тестем робити не буде, адже, якби не соцмережі, то вони й не бачили б, як він виглядає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
