fbpx
Життєві історії
Мама залишила тата, коли я ще був зовсім малим. Він один виховував мене. Батько годував мене, давав гроші, він дбав про мене, але ніколи не любив. На випускний він купив мені одяг, але навіть не прийшов подивитися на мене, я був один, коли всі святкували з батьками. На весіллі було багато гостей, але не було мого батька, він просто не прийшов, не хотів. І, одного дня, коли я набрався сміливості, зателефонував йому і запитав прямо, чому батько навіть на старості років не хоче знати мене

Якось так вийшло, що доля моя була досить таки непростою, все складалося не як найкраще. В моєму житті відбулося так, що виростив та виховав мене лише мій батько один, виховував мене він один.

Свою рідну маму я взагалі не пам’ятаю і практично ніколи про неї не чув, мені ніхто не хотів нічого про неї розповідати ніколи, всі уникали цієї теми.

Я спочатку надто часто, особливо, коли був ще зовсім малим, відколи себе пам’ятаю, запитував у свого рідного тата про свою матір, але він якось різко міняв тему і добре давав мені зрозуміти, щоб я більше не повертався до цієї розмови, адже вона йому неприємна.

Мені, звичайно, було цікаво хто ця жінка, і чому мені про неї навіть наші рідні нічого розповідати не хочуть, але з батьком свариться я не хотів, тому вирішив поки мовчати.

Стосунки з татом моїм були теж не як у всіх дітей, вони були якісь дивні, незрозумілі для мене.

Хоча я нічого не можу сказати недоброго, адже мій тато відмінно справлявся зі своїми батьківськими обов’язками: нагодувати, одягнути, взути, допомогти мені з навчанням, допомагав вирішувати всі питання, які мені було потрібно, я завжди в першу чергу звертався лише до нього. Але це були такі речі, які, в принципі, дитині особливо і не цікаві. Але що стосується чогось більшого, якогось батьківського тепла чи розуміння, то батька немов не було – він вперто ігнорував мене, не приділяв мені багато уваги, не грався зі мною, як інші батьки зі своїми дітьми.

Здавалося, що моєму татові взагалі до мене байдуже, якесь таке відчуття у мене було постійно. Будучи ще зовсім маленьким хлопчиком, до мене в голову закралася думка, що батько мене не зовсім любить і ставиться до мене аж надто прохолодно. Він не виявляв мені знаки своєї нелюбові, але я добре бачив і розумів, що любов’ю тут і не пахне зовсім, це щось зовсім інше. Історії про його байдужість до мене я можу розповідати довго й дуже довго.

А якось був мій випускний шкільний вечір у школі. Він просто дав мені грошей, щоб я купив собі святковий одяг і все. Батько навіть не привітав мене і навіть не прийшов на мене подивитися на мій випускний вечір. Усі були з батьками, а я один.

Час летів дуже швидко, життя пливло за своєю течією, непомітно збігали місяці та роки. Я познайомився з дівчиною і щиро закохався, ось вже наше весілля. На весіллі було багато гостей, але не було мого батька, він просто не прийшов, не хотів бути присутнім у найщасливіший день в моєму житті. Хоча ми йому з нареченою неодноразово дзвонили і писали. Коли в нас з’явилась дитина він навіть не привітав, не кажучи вже про те, щоб прийти в гості. Відправляли йому в інтернеті фотографії з його онуком, він навіть не дивився їх.

Один раз у мене на роботі був корпоративний вечір, ми усі святкували. Після якого мене немов підмінили, я не міг більше мовчати, я хотів нарешті висловити батькові все, що думав про його поведінку за всі ці роки. Я не розумів, чому він мене ігнорує, коли я його люблю і хочу, щоб він завжди був зі мною поряд все житті.

Я все таки набрався сміливості і зателефонував своєму татові та сказав все, що накопичилося за всі роки мого життя, висловив все, що було на душі, який він холодний і як мені не віистачає його спілкування, його тепла всі ці роуи, хоча він поряд зі мною.

Що мені важко жилося всі ці роки і все тому подібне. Я не пам’ятаю, скільки я говорив. Батько спокійно і терпляче вислухав мене мовчки, а потім тихо мовив мені: “Я тобі не рідний батько”.

Лише тепер вияснилося, що коли він одружився з моєю матір’ю то я вже у неї був. Потім вона залишила мене йому, а сама поїхала для пошуків кращого життя, вона понад усе хотіла віднайти своє щастя, як виявилося, воно було не поруч з нами. Після всього цього мати більше ніколи мною не цікавилася і не давала про себе знати. Навіть мої рідні нічого про неї більше не чули. Мій батько не став мене здавати в дитбудинок. Так я і залишився жити з ним.

У мене зараз такий непростий період в житті, я не знаю, як мені далі бути, як правильно поводити себе, як бути далі.

Я все життя любив свого тата, а зараз я люблю його ще більше. Дуже люблю свого рідного тата, він мені наче рідний, а зараз, коли я знаю правду, я його ще більше поважаю, але не розумію, чому він не хоче бути поряд зі мною? Чому в нього якісь прохолодні почуття до мене?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page