Якось так вийшло, що доля моя була досить таки непростою, все складалося не як найкраще. В моєму житті відбулося так, що виростив та виховав мене лише мій батько один, виховував мене він один.
Свою рідну маму я взагалі не пам’ятаю і практично ніколи про неї не чув, мені ніхто не хотів нічого про неї розповідати ніколи, всі уникали цієї теми.
Я спочатку надто часто, особливо, коли був ще зовсім малим, відколи себе пам’ятаю, запитував у свого рідного тата про свою матір, але він якось різко міняв тему і добре давав мені зрозуміти, щоб я більше не повертався до цієї розмови, адже вона йому неприємна.
Мені, звичайно, було цікаво хто ця жінка, і чому мені про неї навіть наші рідні нічого розповідати не хочуть, але з батьком свариться я не хотів, тому вирішив поки мовчати.
Стосунки з татом моїм були теж не як у всіх дітей, вони були якісь дивні, незрозумілі для мене.
Хоча я нічого не можу сказати недоброго, адже мій тато відмінно справлявся зі своїми батьківськими обов’язками: нагодувати, одягнути, взути, допомогти мені з навчанням, допомагав вирішувати всі питання, які мені було потрібно, я завжди в першу чергу звертався лише до нього. Але це були такі речі, які, в принципі, дитині особливо і не цікаві. Але що стосується чогось більшого, якогось батьківського тепла чи розуміння, то батька немов не було – він вперто ігнорував мене, не приділяв мені багато уваги, не грався зі мною, як інші батьки зі своїми дітьми.
Здавалося, що моєму татові взагалі до мене байдуже, якесь таке відчуття у мене було постійно. Будучи ще зовсім маленьким хлопчиком, до мене в голову закралася думка, що батько мене не зовсім любить і ставиться до мене аж надто прохолодно. Він не виявляв мені знаки своєї нелюбові, але я добре бачив і розумів, що любов’ю тут і не пахне зовсім, це щось зовсім інше. Історії про його байдужість до мене я можу розповідати довго й дуже довго.
А якось був мій випускний шкільний вечір у школі. Він просто дав мені грошей, щоб я купив собі святковий одяг і все. Батько навіть не привітав мене і навіть не прийшов на мене подивитися на мій випускний вечір. Усі були з батьками, а я один.
Час летів дуже швидко, життя пливло за своєю течією, непомітно збігали місяці та роки. Я познайомився з дівчиною і щиро закохався, ось вже наше весілля. На весіллі було багато гостей, але не було мого батька, він просто не прийшов, не хотів бути присутнім у найщасливіший день в моєму житті. Хоча ми йому з нареченою неодноразово дзвонили і писали. Коли в нас з’явилась дитина він навіть не привітав, не кажучи вже про те, щоб прийти в гості. Відправляли йому в інтернеті фотографії з його онуком, він навіть не дивився їх.
Один раз у мене на роботі був корпоративний вечір, ми усі святкували. Після якого мене немов підмінили, я не міг більше мовчати, я хотів нарешті висловити батькові все, що думав про його поведінку за всі ці роки. Я не розумів, чому він мене ігнорує, коли я його люблю і хочу, щоб він завжди був зі мною поряд все житті.
Я все таки набрався сміливості і зателефонував своєму татові та сказав все, що накопичилося за всі роки мого життя, висловив все, що було на душі, який він холодний і як мені не віистачає його спілкування, його тепла всі ці роуи, хоча він поряд зі мною.
Що мені важко жилося всі ці роки і все тому подібне. Я не пам’ятаю, скільки я говорив. Батько спокійно і терпляче вислухав мене мовчки, а потім тихо мовив мені: “Я тобі не рідний батько”.
Лише тепер вияснилося, що коли він одружився з моєю матір’ю то я вже у неї був. Потім вона залишила мене йому, а сама поїхала для пошуків кращого життя, вона понад усе хотіла віднайти своє щастя, як виявилося, воно було не поруч з нами. Після всього цього мати більше ніколи мною не цікавилася і не давала про себе знати. Навіть мої рідні нічого про неї більше не чули. Мій батько не став мене здавати в дитбудинок. Так я і залишився жити з ним.
У мене зараз такий непростий період в житті, я не знаю, як мені далі бути, як правильно поводити себе, як бути далі.
Я все життя любив свого тата, а зараз я люблю його ще більше. Дуже люблю свого рідного тата, він мені наче рідний, а зараз, коли я знаю правду, я його ще більше поважаю, але не розумію, чому він не хоче бути поряд зі мною? Чому в нього якісь прохолодні почуття до мене?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
