– Хоч раз в житті поступи розумно! – порадила мені мама, коли ми зі своєю сестрою отримали спадок від дідуся. Мама з тіткою Марією, своєю сестрою, продали отриманий у спадок від їхнього батька будиночок в селі, і вирішили розділити гроші порівну між чотирма онуками діда, кожному вийшло по сто тисяч. – Тільки я тебе прошу, чоловікові своєму не говори про ці гроші нічого! – наполягала мати.
Для мене ці гроші – цілий статок, з урахуванням того, що ми з чоловіком і дітьми останні місяці взагалі на макаронах сиділи, так скрутно було. У нас двоє дітей, восьми й двох років. Я зараз в декреті з молодшим сином, а мій чоловік, на жаль, без роботи. Посилено шукає пів року вже, і все ніяк. Чоловікові тридцять вісім років, він має вищу освіту і непоганий досвід роботи. Тому він хоче знайти місце принаймні не гірше, ніж останнє, звідки він пішов за скороченням на початку літа. Йти на «хоч якусь уже роботу» чоловік не хоче.
– Влаштовуватися на кілька тисяч охоронцем сенсу немає, сім’ю на ці гроші все одно неможливо утримувати, – пояснює чоловік. – Треба відразу шукати нормальне місце, з офіційним працевлаштуванням, таке, щоб працювати довго і з задоволенням, в ідеалі – до пенсії вже.
Може, в міркуваннях чоловіка і є певний резон. Тим більше що на дивані він не сидить, резюме розсилає активно, а поки суть та діло, бігає на підробітки, щоб було чим годувати дітей. Підробітку знаходить в інтернеті, гроші це приносить невеликі – на один похід в магазин. Але все ж допомагає якийсь час протриматися на плаву. Я теж намагаюся підробляти, але це, на жаль, дуже мало.
Тому живемо ми зараз дуже скромно: сидимо на макаронах, м’ясо і фрукти купуємо тільки для дітей і чекаємо кращих часів. Трохи допомагають то одні, то інші батьки: привозять продукти, платять комуналку, купують щось онукам. Їхня допомога для нас зараз є дуже доречною.
Чоловік, звичайно, впав духом, роботи як не було, так і немає, і що робити далі – незрозуміло. Ці гроші нас зараз дуже б підтримали, але мама категорично заборонила говорити про них чоловікові.
– Невже ти сама не розумієш? Він у тебе тоді роботу шукати буде ще два роки, і гідної так і не знайде! А гроші ви швидко проїсте, і все! Якщо він зараз зволікає, знаючи, що вдома пусто, то з грошима і зовсім ворушитися перестане. Поклади їх на депозит і забудь про них. Нехай лежать, колись пригодяться, – повчає мене мама.
А я не впевнена, чи маю моральне право в складний для нашої родини час не говорити чоловікові про гроші, щоб він «не розслаблявся», як каже мама. Чоловік все до копійки вносить в сім’ю, старається, шукає підробітки, а я в цей час буду сидіти на скрині з грошима? Чи може і справді мама має рацію, і краще йому про спадщину не знати?
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
