На наше весілля мої батьки мені подарували спадковий будинок бабусі, а чоловікові батьки віддали йому свій автомобіль. Начебто, подарунки і непогані, але вони не вирішували основної проблеми – ми не мали де жити.
Переїжджати назад в село був не варіант, я тільки недавно звідти вирвалась, на роботу влаштувалась, то ж ми вирішили знімати квартиру. Але на це йшло чимало грошей, тому питання треба було вирішувати кардинально.
Тоді я подумала, що бабусину хату в селі треба продавати, адже швидше за все вона нам пригодиться не скоро. А нам треба жити тут і зараз.
І хоч усі документи уже були оформлені на мене, і я могла спокійно оформляти документи купівлі-продажу, я все ж пішла до батьків і розповіла їм про свої наміри.
Мама як почула, що я хочу продавати хату, то аж присіла від несподіванки. Я не чекала від неї такої реакції. Мама влаштувала сцену, сказала, що коли дарувала мені цей будинок, вона була впевнена, що я збираюся в ньому жити. А тепер я хочу продати місце, де вона народилася і виросла, і з моєї сторони це – зрада.
Будинок я таки продала, бо вже мала покупців. Але мама з того часу перестала зі мною спілкуватися.
За виручені гроші ми з чоловіком купили квартиру, на новобудову нам не вистачило, тому ми придбали трикімнатну квартиру в жилому будинку.
У шлюбі я вже 20 років. У мене є дорослий син. У нас з чоловіком все добре. Ми навіть почали будувати власний будинок за містом, плануємо з часом туди переселитися.
Єдине, що мене засмучує, це – стосунки з мамою. Вона і далі грає гру в мовчанку. Я робила багато спроб помиритися, і на свята її запрошувала, і з днями народження вітала, але все марно. Мама і далі ображається.
Зараз, коли мені вже 40 років, а мамі 65, я розумію, що час іде, і так продовжуватися далі не може. Але що робити, я теж не знаю. Невже маму так сильно засмутив мій вчинок, що вона досі пробачити не може. Чи не хоче?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую