На наше весілля мої батьки мені подарували спадковий будинок бабусі, а чоловікові батьки віддали йому свій автомобіль. Начебто, подарунки і непогані, але вони не вирішували основної проблеми – ми не мали де жити.
Переїжджати назад в село був не варіант, я тільки недавно звідти вирвалась, на роботу влаштувалась, то ж ми вирішили знімати квартиру. Але на це йшло чимало грошей, тому питання треба було вирішувати кардинально.
Тоді я подумала, що бабусину хату в селі треба продавати, адже швидше за все вона нам пригодиться не скоро. А нам треба жити тут і зараз.
І хоч усі документи уже були оформлені на мене, і я могла спокійно оформляти документи купівлі-продажу, я все ж пішла до батьків і розповіла їм про свої наміри.
Мама як почула, що я хочу продавати хату, то аж присіла від несподіванки. Я не чекала від неї такої реакції. Мама влаштувала сцену, сказала, що коли дарувала мені цей будинок, вона була впевнена, що я збираюся в ньому жити. А тепер я хочу продати місце, де вона народилася і виросла, і з моєї сторони це – зрада.
Будинок я таки продала, бо вже мала покупців. Але мама з того часу перестала зі мною спілкуватися.
За виручені гроші ми з чоловіком купили квартиру, на новобудову нам не вистачило, тому ми придбали трикімнатну квартиру в жилому будинку.
У шлюбі я вже 20 років. У мене є дорослий син. У нас з чоловіком все добре. Ми навіть почали будувати власний будинок за містом, плануємо з часом туди переселитися.
Єдине, що мене засмучує, це – стосунки з мамою. Вона і далі грає гру в мовчанку. Я робила багато спроб помиритися, і на свята її запрошувала, і з днями народження вітала, але все марно. Мама і далі ображається.
Зараз, коли мені вже 40 років, а мамі 65, я розумію, що час іде, і так продовжуватися далі не може. Але що робити, я теж не знаю. Невже маму так сильно засмутив мій вчинок, що вона досі пробачити не може. Чи не хоче?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна