Зараз, можливо, не всі зрозуміють мене, але я дійсно чомусь так думаю, що у кожної людини є близький родич, за якого йому і соромно, і, водночас і шкода його, адже близька людина все таки і хочеться допомогти в непростій життєвій ситуації.
У моєму життєвому випадку – це мій молодший брат, він і є тією людиною, про яку я говорю.
Він здоровий, розумний, нормальний чоловік, але через банальну свою якусь незрозумілу лінь, незібраність та таке відношення до всього сам собі псує свою долю і долю близьких людей.
Ще в школі мій брат Іван подавав дуже великі надії, але потім став ходити з не дуже добрими хлопцями, і перестав прислухатися до нашої мами і не приділяв достатньо часу своєму навчанню, на жаль, що, звісно, сказалося не кращим чином на його успішності в майбутньому.
Мама завжди носилася з Іваном, як курка з яйцем, сподіваючись повернути на шлях добрий.
Але мій брат бачив, що йому все так легко дається, і взагалі не цінував маминої турботи та старань, а ще більше хотів до себе уваги і користувався добрим характером нашої мами.
Зараз він вже дорослий та, здавалося б, досить таки самостійний чоловік, якому недавно виповнилося вже добрих 40 років.
Але він до цих пір живе з нашою мамою, і користується її турботою та добротою.
Про створення сім’ї Іван зараз навіть й не думає, у нього про це навіть й мови немає, тому що жодна жінка не захоче брати на свої плечі ще й турботу про дорослого чоловіка.
Мій рідний брат просто дуже добре звик, що мама сама за свої гроші купує йому одяг, дає гроші на необхідні речі, як тільки брат попросить, готує їжу, пере, прибирає за ним.
І тепер Юрко зовсім не бажає нічого робити самостійно.
Виходить, що мама завжди економила на собі, щоб якусь копійку краще своєму синові віддати, а зараз вже досить таки дорослому чоловікові.
На роботу Іван, звісно, ходить, але вона у нього така, аби рахувалося – охоронець в невеличкому магазині недалеко від нашого будинку, з графіком 3 дні через 3.
Він там мало не кросворди розгадує щодня і телефон грає, та й платять йому за це, відповідно, не багато зовсім, по наших цінах, то це суцільні копійки.
А мама постійно з ранку до ночі крутиться, не присідаючи, цілими днями, як бджілка, аби синочку її було добре: підробляє прибиральницею ще, купує для нього продукти і робить практично всі справи по дому самостійно, без допомоги свого власного здорового сина.
Мені на те, як вони живуть зараз, дивитися зовсім непросто, щиро кажучи: ну ось де це бачено, щоб старенька жінка дорослого чоловіка доглядала, і носилася з ним, як з зовсім маленьким дитям?
Так моя рідна мама навіть з моєю донькою ніколи так не няньчила, хоча та маленька дитина ще.
Але я ще могла б на це все закрити очі, якби ж то вони хоч мене у свої справи не втягували, так ні ж.
Моя мама наша вже не молода людина, і тому вона просить мене постійно, при кожній для цього нагоді, щоб я пообіцяла їй, що після того, як її не стане, то я продовжу доглядати за своїм рідним братом Іваном так, як зараз це робить вона, щоб він не залишився сам на цілому білому світі.
Мама просить, щоб я ніколи не залишала свого брата Івана, завжди була поруч з ним, допомагала в усьому, підтримувала завжди, адже крім мене у нього рідних людей немає.
У мене просто слів немає, щоб висловити всі свої емоції з цього приводу.
Звичайно, я люблю свою маму і не хочу її турбувати, добре ставлюся до Івана, адже він все таки мій рідний брат, але це мені зовсім не подобається.
Чому я повинна доглядати нормального дорослого самостійного чоловіка, який сам чудово все може зробити для себе?
У його віці вже пора онуків няньчити, а він взагалі серйозно ні до чого не ставиться.
Просто, я так бачу, що мій брат Іван давно звик жити на всьому готовому, і мінятися не хоче.
Якщо пообіцяю я мамі дивитися за братом – доведеться виконувати обіцянку свою перед ненькою, а я цього не хочу, адже це зовсім не мої турботи.
У мене є власна сім’я, і діти, яким потрібно моя увага та турбота, та й чоловік не схвалить, якщо я почну робити все для свого дорослого брата, і це зрозуміло.
Що мені зараз робити?
Як на старості років пояснити мамі, що доглядати вже за дорослим сином їй не потрібно, вона й так багато для нього зробила?
Мама навіть дослухатися до моїх слів не хоче, робить й далі своє.
І я тепер не знаю, що робити.
Не можу відмовити мамі і обіцяти не хочеться.
Ну чому я маю доглядати дорослого чоловіка?
Фото ілюстративне.
