Моя мама – найкраща в світі людина. І кажу я це про неї від щирого серця, без зайвого пафосу.
Вона завжди спочатку думає про інших, а потім вже про себе. Такий ось має характер.
Мама рано залишилася вдовою, мого батька не стало, коли ми з братом ще в школу ходили.
Ми тоді жили з татовою мамою, і після того, як батько нас покинув, мама була змушена ще кілька років жити в домі своєї свекрухи.
Вони настільки добре ладнали, що люди думали, що це не невістка, а донька рідна.
І коли бабуся занедужала, то саме моя мама доглядала її до останнього.
За це бабуся нам залишила свою стару хату. Ми і за це були їй вдячні, бо ж не мали нічого більше, крім цього бабусиного будинку.
У моєї мами є рідна сестра, і вона залишилася біля батьків. Тітка відразу мамі сказала, щоб вона від своєї частки спадку відмовилася, бо так буде справедливо.
І моя мама все віддала сестрі, в той час як сама мала двоє дітей і жила у старій хаті свекрухи.
Коли ми з братом виросли, то мама нас залишила і поїхала в Грецію на заробітки.
Була вона там 12 років, і за цей час ми за її гроші збудували великий будинок.
Брат мій з дружиною живе окремо, він і сам непогано заробляє, тому на мамині гроші не розраховує.
А я з чоловіком вирішила жити разом з мамою. Вона сама нас просила про це.
Мама вже рік як повернулася додому, і тепер основне її заняття – допомагати нам з внуками.
А нещодавно я помітила, що моя мама дуже змінилася, ходить весь час сумна, про щось думає.
Я вже стала хвилюватися за неї, чи не захворіла вона. Тому наважилася першою розпочати про це розмову.
Виявляється, в маминому житті з’явився чоловік, який пропонує їй жити разом. А вона не знає, що робити, бо боїться, що ми будемо проти.
Я цього чоловіка знаю, він з нашого села, і я дуже хорошої думки про нього. Впевнена, що мамі з ним на старість буде добре, вони стають підтримкою і опорою одне для одного.
Мама каже, що якщо я проти, щоб вона приводила чоловіка додому, то вона піде жити до нього.
Але я її заспокоїла, сказала, що це – її будинок, вона в ньому господиня, і має право приводити кого захоче.
А ми, в свою чергу, просто будемо радіти за неї.
Моя матуся, як ніхто, заслуговує на щастя!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
