– Дочка, мені терміново потрібні гроші!
– Мам, вони всім потрібні!
– Яка ж ти невдячна, я тобі одна без батька ростила, ночей не спала, щоб тебе одягти і взути, а ти старої матері грошей пошкодувала. У мене серце хворе! Сьогодні / завтра пoмрy – все на твоїй совісті буде! – після чого мама кинула трубку.
Виховувала мене вона і правда одна, час був важкий, але вона старалася. Працювала багато, на ноги мене поставила – ідеальна мама. Але коли я сама встала на ноги, то вона вирішила, що я винна їй. До того ж я згодна, що винна, але не в таких кількостях.
Я в своїх 30 років отримувала приблизно середню зарплату по місту помножену на сім, а працювала я за ці гроші я день і ніч. Дуже хотіла назбирати грошей на свою квартиру. Але мама витягала з мене всі гроші.
Вона жила в своїй квартирі, отримувала пенсію і я їй давала грошей, але їй було все мало. Вона могла собі дозволити ходити на манікюр тільки в дорогий салон, на масаж, вечеряла в ресторані через день. Я їй просто віддавала 2/3 від своєї зарплати.
Незабаром зі своїм шаленим графіком роботи я все ж вийшла заміж. І буквально через пару місяців я дізналася, що вaгiтна. Чоловік у мене заробляв добре, тому ми вирішили продавати його квартиру і взяти в іпотеку трикімнатну. На його дохід ми планували робити платежi банку, а на мій дохід жити. Довго в декреті я сидіти не планувала – вирішили найняти няню після народження дитини. Про цю новину я повідомила мамі.
– Ти з глузду з’їхала? Терміново йди на пеpepивання! – кричала мама.
Читайте також: ЗАБYДЬТЕ ПРО НEЖИТЬ НА КІЛЬКА РОКІВ! ЦІНА ПИТАННЯ – МІНІМАЛЬНА!
– Навіть не збираюся, я вже не дівчинка, та й дитина бажанa.
– А на що ти її зібралася утримувати? Ще й няні платити?
– А тобі більше грошей давати не буду, на все вистачить – відповіла я.
– Що ??? Та ти як посміла? Як я буду на одну пенсію жити?
– Мам, та які проблеми. Сиди з дитям сама. Ті гроші, що платила б няні – буду платити тобі.
– Ну ти пошкодуєш !!!
На цій ноті ми розійшлися. Я як і раніше допомагала мамі, але більше не давала їй грошей. Привозила раз в тиждень повні сумки продуктів, оплачувала їй рахунки за квартиру. Вона тиснула губи, не розмовляла сама. Але від оплати рахунків і продуктів не відмовлялася.
Через два місяці мені прийшла повістка в сyд. Моя мама подала на аліменти. Я звичайно щось подібне чула до цього, але ніколи не думала, що зіштовхнуся з цим сама.
Я сиділа дуже засмучена, чоловік мене заспокоював. Я не могла зрозуміти, чому я це заслужила. Звичайно мама хотіла більше, ніж я могла зараз дати, але я не відмовлялася від неї.
Добре, що у мене була особливість зберігати всі чеки і платіжки. Не знаю сильно чи ні це вплинуло на рішення сyдді, але результат був не той, який чекала мама.
Сyд присудив аліменти на користь мами в мінімальному розмірі. Як же вона кричала на весь зал, почала лaятися, ображати мене. До цього продукти і кварплата обходилися мені дорого, і звичайно вона сподівалася на ще більшу суму.
Більше я їй допомагати не стала. Відправляла їй тільки ці аліменти. Нещодавно зустріла маму біля парку, я була з дочкою. Та подивилася на внучку гордовито і пройшла мимо. Я не впізнаю свою маму.
