У мене зараз склалася така ситуація, що мені потрібна допомога моєї мами, а вона підтримати мене не поспішає.
Мені 38 років, у мене є троє дітей: старшій 16 років, середній 10, і молодшій 6. Я розлучена, виховую дочок сама.
До тепер я справлялася, бо працювала за графіком, який мені був зручний. Але цю роботу я втратила, і мені довелося шукати іншу.
Я знайшла, поки не те, що я хотіла, але це вже хоч щось. Але робота позмінна, два на два дні, і зараз виникла проблема, з ким залишити дітей, коли я два дні на роботі?
І тут я згадала про свою маму. Вона рік тому повернулася з заробітків з Італії, і тепер живе у своєму шикарному заміському будинку, який вона збудувала за заробітчанські гроші.
До слова, мама була в Італії 15 років, і за цей час вона мені майже не допомагала, хіба що якісь 100 євро раз в рік на день народження, чи якась посилка з макаронами перед святами.
Мама вважала, що я доросла, і сама маю справлятися, а їй про себе треба думати.
Дбала про себе вона завжди. Мене виховувала не мама, а бабуся, тому що у моєї мами не було часу на мене.
Вона відвозила мене до своєї мами на цілий тиждень, від бабусі я і в школу ходила, і уроки з нею робила.
І я щось не пригадую, щоб бабуся не хотіла зі мною бути, швидше навпаки, їй це було за щастя.
Мама приїжджала до мене лише на вихідні, тому що протягом тижня вона постійно була на роботі.
Потім я виросла, заміж вийшла, а мама в Італію поїхала.
Сімейне життя моє не склалося, чоловік пішов до іншої, навіть не подивився, що у нас з ним троє дітей.
Те, що він платить як аліменти – це мізер, тому мені теж треба йти на роботу.
Мама сидіти з онуками відмовляється, каже, що у неї справи.
На роботу вона не ходить, гроші ще має із заробітків. Час є, тому могла б мені допомогти.
Але справа в тому, що моя мама привела в свій дім чоловіка, і тепер бігає біля нього, весь день думає, що йому приготувати. А потім вони гуляти ходять, так що мамі не до внуків.
Я все розумію, їй 64 роки, ще молода, хочеться жіночого щастя.
Але невже я так багато хочу? Мова йде про її рідних онуків! Вона ж сама так робила – свою дитину віддала матері на виховання.
А я прошу всього про кілька днів, коли я буду на зміні, та мама не погоджується навіть на таке.
Навіть бабуся, якій зараз 83 роки, мене підтримує, і каже, щоб я привозила правнуків до неї.
Але вона літня жінка, я не можу так її навантажувати. Це ж треба середню донечку зранку в школу відвести, а молодшу в садочок, потім в обід забрати.
Одним словом, я ще не вирішила, що робити.
А ви теж помітили, що ті мами, яким дітей виховали і виростили їхні мами, тепер самі не поспішають сидіти з онуками?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.