fbpx
Життєві історії
Мама продала квартиру, а гроші порівну поділила між мною і моєю сестрою. Але моя сестра Люба, замість того, щоб подякувати, образилася, бо щиро переконана, що вона мала по праву отримати більше, ніж я

Нещодавно мама продала квартиру, а гроші порівну поділила між мною і моєю сестрою, вважаючи, що так буде справедливо. Але моя сестра Люба, замість того, щоб подякувати, образилася, бо щиро переконана, що вона мала по праву отримати більше, ніж я. Тепер сестра з нами не спілкується.

Люба з самого дитинства вважає, що після моєї появи на світ, вона постійно на других ролях, хоча це неправда. Просто раніше все діставалося їй, а потім батьки ділили між нами в рівних частках. Але сестрі завжди здавалося мало. Якщо щось виходило не так, як вона хотіла, Люба відразу ж починала скаржитися, що мене мама та тато люблять більше.

На її думку, мені завжди діставалося все найкраще, і навіть обмін справи не змінював. Сестру влаштовував лише один варіант – їй усе, мені нічого. Тільки тоді вона була задоволена.

Зараз мені вже 26 років, сестрі 29, а вона все ще займається тим, що рахує, що кому що дісталося від батьків. Тепер уже тільки від мами. Хоча кожна з нас має свою сім’ю, Люба вже сама двічі мама, але дитячої ревнощів вона так і не залишила.

Коли не стало нашого батька мама вирішила, що їй однієї в трикімнатній квартирі важко. По-перше, все нагадує про тата, по-друге, прибирати її важко, по-третє, висока комуналка. Тому мама переїхала до квартири бабусі, яка до цього стояла закрита, а троячку продала. Невелику частину грошей залишила собі, а все решту порівну поділила між нами.

Для нас із чоловіком це була приємна несподіванка. Ми змогли взяти іпотеку, яку довго вирішувалися. А сестра залишилася незадоволеною, втім, як і завжди. Вона відразу сказала, що треба враховувати те, що у неї двоє дітей, тому їй мало дістатися три четверті, а мені одна четвертина.

– В мене дві дочки, між якими порівну поділила гроші. Я могла б взагалі не продавати троячку, тоді нікому нічого не дісталося б, – спокійно відповідала мама, яка звикла до вічного невдоволення Люби.

– Могла б і не продавати, а просто нам віддати квартиру. У мене двоє дітей, нам доведеться взяти іпотеку, щоби розширити житло. А якби ти віддала мені гроші, то нам не довелося б так викручуватися.

– Ще раз повторюю – у мене дві дочки…

– Так, тільки одну ти явно любиш більше!

Розмова вкотре закінчилася сценою Люби, яка й слухати нічого не хотіла. На її думку, вибір мами мав стати очевидним – віддати все на користь сестри.

– Але якщо тобі байдуже до онуків, то більше вони до тебе їздити не будуть, – сказала мамі сестра і перестала з нею спілкуватися.

Найбільше мені шкода не маму, яка давно звикла до таких її примх, але внуків вона дуже любить і тепер дуже засмутилася через те, що не може їх бачити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page