У мене є рідна сестра Ольга. Ми з нею двійнята, але дуже різні за характерами. Зараз так склалося, що я більше фінансово забезпечена, ніж сестра, тому наша мама вважає, що я повинна з нею ділитися. А те, що мені все далося важкою працею, до уваги не береться.
Я не була такою комунікабельною, не мала можливості швидко вбирати інформацію. Сестрі досить було послухати на уроці, і домашню роботу можна не робити. А мені доводилося сидіти над підручниками, щоб не скотитися на трояки.
Ольга завжди почувала себе зіркою. Мама підтримувала цю зірковість, постійно ставлячи мені сестру в приклад. Сама Ольга ніколи мене не підтримувала, навпаки, намагалася зачепити. Вона і так виграшно виглядала, а на моєму фоні взагалі сяяла.
Те, що все само пливло їй в руки, не пішло їй на користь. В університеті вона не довчилася, вийшовши заміж за одногрупника. Один декрет у неї плавно перетік в другий, і ось зараз їй двадцять п’ять років, двоє дітей, відсутність освіти, чоловік, який заробляє мінімум.
Я ж, звикнувши зі шкільної лави старанно працювати, вже зараз є начальником відділу. У цій фірмі я працюю з вісімнадцяти років, навчалася на заочному, відразу застосовуючи теорію на практиці. Чотири роки тому вийшла заміж і народила дитину.
У нас з чоловіком хороший дохід, який дозволяє нам багато чого собі дозволяти. Наприклад, водити сина в приватний дитячий садок. Саме це і стало каменем спотикання.
Мама і раніше намагалася переконати мене, що я маю допомагати сестрі, але у мене такого бажання не виникало. Попервах я ще якось намагалася допомагати їй грошима, але потім зрозуміла, що це бездонна бочка і перестала. Ось коли вона в своєму хиткому положенні пішла в другій декрет, тоді я і перестала їй допомагати. Ми якраз з чоловіком тоді вирішили взяти кредит на квартиру побільше.
Періодично мама просила якось допомогти сестрі, але це були разові акції. Але коли вона дізналася про приватний дитячий садок, то зрозуміла, що не останні гроші ми на це віддаємо, і почала знову просити грошей для сестри.
– Я тут подивилася, скільки цей ваш приватний садок коштує. Як ти можеш такі гроші на вітер викидати? Ходили б в звичайний. А якщо така багата, то краще б сестрі допомогла, – наполягала мама.
Я терпляче пояснювала, що в звичайному дитячому садку немає місця. Мама працює, а коли не працює, то допомагає сестрі. А свекруха живе далеко. Тому і було вирішено, що простіше влаштувати дитину в приватний садок. Там і групи менше, і вихователі уважніше, і додаткових занять більше.
Мама не відставала і кожен раз піднімала цю тему. Знову почалися прохання дати грошей сестрі на те, на се. Я їй сказала, що нічим сестрі не зобов’язана. У неї на руках були всі карти для того, щоб побудувати кар’єру і жити розкошуючи, але вона сама вибрала свій шлях. А я свої гроші буду витрачати на свою сім’ю, я для цього їх і заробляю взагалі-то.
Маму переконати неможливо, вона ображається на мене за те, що я не допомагаю сестрі, каже, що ми рідні, і так не можна. А я не розумію, що я роблю не так.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
