Я завжди думала, що можу розраховувати на своїх батьків, і що вони мене підтримають в будь-якій ситуації, адже я у них – єдина донька.
Та тепер, коли я стикнулася з серйозними труднощами, бачу, що це далеко не так. Мої батьки думають лише про себе, а до мене і до моїх дітей їм байдуже.
Мені 35 років, нещодавно я розлучилася з чоловіком. У мене є двоє дітей: син 7 років, і донька 4 роки, які залишилися зі мною.
Розлучитися з своїм чоловіком я давно хотіла, то окрема історія, багато розповідати. Останньою краплею стало те, що у нього з’явилася інша жінка і я про це дізналася.
Жили ми в квартирі чоловіка, яку йому подарували батьки ще до весілля, тому претендувати на неї я не мала ніякого права, навіть заради дітей чоловік не планував ділитися своїм майном.
Я лише пішла від нього, і він відразу привів в квартиру свою нову пасію.
Спочатку я з дітьми пішла на оренду, в мене тоді ще було трохи відкладених грошей.
Але потім зрозуміла, що одна я це не потягну, борги ставали все більшими, а чоловік платив на дітей мізерні аліменти. До того ж, я втратила роботу.
Місяць тому я попросилася до батьків в село, у них є великий будинок.
Батько в свій час на заробітки їздив, збудував велику хату на півтора поверхи.
Вони там зараз лише двоє з мамою живуть, бо і я, і мій брат жили окремо.
Я завжди знала, що мама любить брата більше, ніж мене, але не думала, що навіть в скрутній для мене ситуації її серце не пом’якне.
Без особливого ентузіазму мама погодилася на те, щоб я з дітьми переїхала до них, але відразу попередила, що допомагати нам не буде, і що харчуватися ми будемо окремо.
Я їй запропонувала, щоб вона залишилася з дітьми, а я за кордон на заробітки тим часом поїду. Та мама мені відмовила, сказала, що я сама маю вирішувати свої проблеми.
Я просто у відчаї, роботи у мене немає, і ніякої підтримки теж. Так сумно від цього, що словами не передати свій відчай.
Як рідна мама може так ставитися до своєї дочки? Адже я точно знаю, що гроші у них з батьком є ще з старих запасів.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.