fbpx
Життєві історії
Мама Орисі була в Італії багато років, вона там навіть заміж вийшла, а коли почула, що її донька заміж виходить, не приїхала – прислала лише смішну суму, мовляв, більше не треба, донька ж знайшла собі багатого нареченого. Орися і Андрій просто розписалися і взяли шлюб, пишного весілля не хотіли, адже не мали з ким його святкувати 

Орися не любила перший день весни, занадто сумні спогади у неї про цей день. Першого березня десять років тому не стало її тата – найріднішої людини для неї. Мама з ними давно не жила, поїхала на заробітки в Італію, коли Орися вчилася ще в школі. Відтоді наче пропала, життям донечки абсолютно не цікавилася.

Правда, приїхала через два роки, але лише для того, щоб розлучитися з батьком Орисі. Приїхала не одна, з літнім італійцем, років на 20 старшим від неї. Це зовсім не розчарувало дівчину, адже вона ніколи не відчувала від мами материнської любові, так вже вийшло. А от батька було дуже шкода.

– Шкода батька, як він може досі її любити, вони ж такі різні, – думала Орися, дивлячись, як важко її батькові від того, що з ним так несправедливо вчинила мама.

Тоді їй, 13-річній дівчині, цього неможливо було зрозуміти, що там коїться між дорослими. Мама, отримавши розлучення, повернулася назад в Італію, влаштовувати своє особисте щастя. Це для неї завжди було найважливішим у житті. А батько, змирившись із долею, доглядав свою Ориську, як найкоштовнішу перлинку.

Дівчина виросла на славу, стала такою красунею, що очей не відвести. Закінчивши навчання, пішла працювати, бо вважала своїм обов’язком допомагати татові. І хоч залицяльників у дівчини було багато, чоловіка для душі вона так і не знайшла.

Вперше за 12 років, Орися наважилася подзвонити мамі в Італію, коли просила гроші для лікування батька. Але допомагати своєму колишньому чоловікові мама не поспішала:

– А чому я йому маю допомагати, він давно мені ніхто. Вибач, грошей немає. Не хвилюйся, з батьком все буде добре.

Це все, що почула Орися від матері. Поставила слухавку в великому розпачі – батько згасав на очах. В 25 дівчина стала сиротою, правда при живій мамі.

А потім пролетіло ще 5 років. Вона постійно згадувала батька, найтеплішими спогадами були вечори, коли вже хворий батько обнімав свою Орисю і розповідав їй безліч цікавих історій з свого життя. Орися намагалася всіляко підтримувати батька, але постійно думала лише про одне і картала себе: «Пробач, мій таточку, що можу тобі нічим допомогти. Це понад мої сили». Прогноз лікарів був дуже сумний – вони дали лише три місяці, а прожив батько ще майже рік.

Бачив, як крутиться його Ориська, щоб врятувати, та добре все розумів. Одного вечора за такою теплою душевною розмовою, батько пильно подивився на свою дитину і сказав:

– Не хвилюйся, моя рідненька, все буде добре. Чи тут, на землі, чи там, на небі, я завжди буду молитися за тебе, донечко. Я ніколи тебе не залишу і ти завжди відчуватимеш мою підтримку, обіцяю.

***
В село знову прийшла весна. П’ята річниця, як батька немає. Купила квіти, поїхала до батька. Перед тим, зранку, пішла в церкву на Богослужіння. Орися багато молилася за батька, може тому він їй ніколи і не снився. Наснився вчора, весь красивий такий і сон дуже дивний. Батько у сні сказав всього лише кілька слів: «Не хвилюйся за мене, у мене тут все добре, дякую тобі дитинко, а про свою обіцянку я пам’ятаю».

Про сон згадала лише тоді, коли ввечері прочитала повідомлення: «Привіт. Як поживаєш? Я в місті, давай сходимо кудись. Андрій».

Він міг і не підписувати, Орися здогадалася, що це був він. Андрій був їхнім сусідом, дружили з дитинства. Але потім з батьками він виїхав в Америку. Про нього дівчина нічого не чула довгих 15 років. День уже добігав до кінця, проте Орися погодилася вийти до хлопця. Коли вибігала з квартири, мимобіжно глянула на календар і зловила себе на думці, що сьогодні – перший день весни.

Ця весна виявилася найкращою у житті Орисі, бо подарувала їй другу найріднішу людину на землі – її Андрія. Хлопцеві потрібно було повертатися в Америку. Та тепер дівчина не почувала себе самотньою, вони щодня спілкувалися з Андрієм у соцмережах, і це не зважаючи на велику різницю у часі.

В одній з розмов дуже серйозно сказав, що приїде влітку, готуйся до весілля. Як сказав, так і зробив. Дівчина не чулася від щастя, шкодувала тільки, що до цього дня не дочекався її татусь.

Зате вперше за довгий період подзвонила мама. Хтось із спільних знайомих розповів їй новину, що дочка заміж виходить.

– Вітаю, доню. Чула, ти відхопила собі американського принца. Рада за тебе. В подарунок передам тобі 300 євро.

***
Наречені просто розписалися і взяли шлюб, пишного весілля не хотіли. Для Орисі було важливо взяти шлюб в церкві, та й Андрій не заперечував. Бо не зважаючи на те, що багато років провів в Америці, найважливіші цінності в серці зберіг.

Щасливе подружжя на наступний день пішло до батька Орисі. В руках у дівчини були квіти для найріднішої людини.

– Це твої молитви подарували мені щастя. Дякую, таточку, я знаю, що це був ти.

Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook