В нашій сім’ї склалася така ситуація, що мене практично виростила і виховала бабуся. І я вважаю, що мій моральний обов’язок доглянути тепер бабусю, а не маму.
Але мама моя думає по-іншому, вона нещодавно приїхала до нас з своїм молодшим сином, і заявила, що їй нема куди йти, а вона, взагалі-то, моя мама, і я просто зобов’язана її прийняти до себе.
Так, ситуація у мами зараз не найкраща, але хто їй винен? Все, що у неї зараз в житті відбувається, це результат її бездумних рішень і вчинків. Тому, мама сама винна.
Мама вийшла заміж в 22 роки, і разом з моїм батьком вони стали жити в будинку маминих батьків.
Моя мама, якщо можна так сказати, була кар’єристкою, для неї робота завжди була важливішою за родину. Я народилася аж через 8 років, коли мамі було 30, бо вона всім заявила, що спочатку кар’єра, а потім діти.
В декреті мама не сиділа жодного дня. Вона сказала бабусі, щоб та розраховувалася з роботи і сиділа з онучкою (бо саме бабуся наполягала на тому, що хоче онуків), а сама мама пішла на роботу.
Працювала моя мама в науково-дослідному інституті, і була там незамінним працівником. Додому вона приїжджала або останнім автобусом, або її привозив один її колега автівкою.
Тато не витримував такого ритму життя, вони з мамою постійно сварилися.
– В хаті чисто, дитина приглянута, на плиті є їжа – чого тобі ще треба? – говорила йому в свій захист мама.
– Мені треба, щоб все це робила моя дружина, а не теща, – казав батько.
Коли мені було 10 років, мама пішла з сім’ї, до того свого колеги по роботі, який її постійно привозив додому чорною автівкою.
Він теж заради мами кинув свою родину, де росло дві донечки.
У мами з її новим чоловіком у віці 40 років народився ще син. Мама поглинулася новою родиною і новими клопотами, а про мене зовсім забула.
Тато пішов до іншої жінки, а я залишилася з бабусею, дякувати Богу, що хоч вона у мене була, а то б я навіть не знаю, що робила.
Саме бабуся мене до людей довела, як кажуть, вона і весілля мені зробила, і дітей мені допомогла вибавити. Але я не робила помилки своєї мами – після народження двох своїх дітей я сиділа в декреті і сама приділяла їм увагу, бо вважаю, що в ранньому дитинстві малюку ніщо не може замінити материнську любов і турботу.
Минув час. Мама про нас і не згадувала, а тепер заявилася з своїм 23-річним сином, моїм братом, виходить.
Її чоловіка не стало, і виявилося, що все своє майно він давно переписав на своїх доньок від першого шлюбу. Їхньому спільному сину він залишив стару дачу, але мама там жити не хоче. А з квартири її доньки швидко витурили.
Мама хоче жити з нами, та ще й брата мого привела. А у мене чоловік, двоє дітей, 85-річна бабуся.
Що робити? Як мені бути в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.