Моя мама живе зараз в селі, цього року вона вийшла на пенсію.
Я живу в місті, в квартиру чоловіка ми перебралися відразу після одруження, в нас двоє діток, маємо роботу. За роки шлюбу своє авто ми так і не змогли купити, хоча мріємо про нього давно, але на життя я не скаржуся, живемо не гірше ніж усі.
Квартира у нас двокімнатна, в одній кімнаті живемо ми з чоловіком, у іншій – наші доньки.
Нещодавно мама стала мені телефонувати, що їй сумно одній. Вона просить нас забрати її до себе.
Моя мама все життя пропрацювала бухгалтером, в селі в неї ні господарства немає, город свій давно віддала обробляти сусідам, домашньої роботи в селі моя мама не розуміє, вона ніколи її не любила.
Мені забрати її немає куди і, навіть, якщо ми продамо її хату, ми тут в місті нічого не зможемо купити. А орендувати їй житло ми теж не зможемо, у нас немає таких грошей. Мама просить, щоб ми продали свою квартиру, її хату і купили трикімнатну квартиру. Але так не хоче мій чоловік. Він каже, що теща ще цілком молода жінка, сама може про себе подбати, для чого жити всім разом під одним дахом, краще дітям жити окремо.
Мій чоловік – хороша людина, і переконує мене, що, звісно, на старості років, коли мама не зможе сама все робити, ми її заберемо, але зараз нехай сидить вдома і не вигадує нічого.
А мама щодня мені телефонує, запитує чи я радилася з чоловіком. Я кажу ще ні, потрібно зачекати. А сама не знаю, як їй сказати правду, що чоловік проти.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.