Мама мого чоловіка робить дуже велику різницю між своїми дітьми, але зрозуміла я це не відразу.

Та моя остання поїздка до неї в село все поставила на свої місця.

В свій час, коли ми одружилися, нам свекруха віддала однокімнатну квартиру своєї матері.

Житло було старе і в доволі занедбаному стані, але ми і за те дякували.

З часом ми самі заробили собі на більшу квартиру.

Зараз мама чоловіка живе в селі, в своєму маленькому заміському будиночку, тому що свою добре облаштовану двокімнатну квартиру вона віддала молодшому сину і невістці.

За це вони обіцяли доглянути матір. Але про свою обіцянку швидко забули.

Так що їздить в село до матері, і у всьому допомагає їй мій чоловік. Особливо після того, як вона на пенсію вийшла.

А нещодавно він захворів, і попросив мене, щоб я поїхала до свекрухи.

І саме ця поїздка розставила всі крапки над і.

На закупівлю повного списку у мене пішло більше двох тисяч гривень: мило, заморожені овочеві суміші, сирокопчена ковбаса, шампунь, сир, м’ясо на їжу і на фарш.

Нехай свекруха і живе в селі, свого господарства у неї немає, тільки невеличкий город.

Раніше були кури та качки, але вже років чотири вона каже, що здоров’я не дозволяє.

Ще мені належало передати свекрусі 500 гривень на дрібні витрати і заплатити за бензин  її сусідові, який возить мою свекруху в аптеку в райцентр.

Оскільки я не була впевнена, коли наступного разу хтось поїде до мами чоловіка, то ж план я намагалася виконати в повному обсязі.

Виїхала я з самого ранку. Свекруха з незадоволеним виразом обличчя відкрила мені хвіртку і запитала, чому приїхала я, а не мій чоловік.

Я розповіла їй про хворобу, тягнучи пакети з їжею і усім, що я для неї купила.

Замість того, щоб запросити мене з дороги в дім, свекруха відправила мене в місцевий магазинчик – сплатити її борг.

У магазинчику на мене чекав сюрприз: рахунок на майже 2 тисячі гривень.

Я вже дістала гаманець і віддала продавчині гроші.

Вже виходячи з  магазину я почула, як жіночки в магазині обговорювали мою свекруху: мовляв, вона робить різницю між дітьми – тягне з старшого сина і все віддає молодшому.

Виявляється, мама мого чоловіка віддає молодшому синові і продукти, які ми їй привозимо, і гроші.

Ошелешена почутим, я сіла в машину і поїхала додому.

По дорозі у мене був час все обдумати: я не могла зрозуміти, чому ми з чоловіком маємо допомагати не лише його матері, але і його брату.

Коли я приїхала додому, я все розповіла чоловікові. Він, як і я, був ошелешений почутим.

Тепер ми вирішили, що перестаємо певний час допомагати свекрусі, нехай брат сам трохи подумає, звідки брати гроші.

Але мама мого чоловіка, наче й нічого не сталося, черговий раз зателефонувала нам в суботу, і стала скаржитися, що у неї немає продуктів.

Чоловік став збиратися до неї, але я його зупинила, нагадала про нашу домовленість.

Цього разу він не поїхав, але я розумію, що він все одно не залишить свою маму без допомоги.

Але допомагати свекрусі – це тягнути сім’ю брата чоловіка.

То ж що робити, я не знаю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.