Цього року мені пощастило, я поїду відпочивати на море – син купив мені путівку. Дорогу, правда, я навіть спочатку відмовлялася, але Ігор настояв на своєму. Він у мене живе і працює в столиці, залишився там після закінчення університету. Заробляє, напевно, непогано, якщо може дарувати мені такі дорогі подарунки.
В понеділок зранку я вирішила пройтися по магазинах: докупити дещо по дрібниці до поїздки на море. Через кілька годин блукань по магазинах я вирішила зробити перерву на каву і зайшла в кафе. Там, за доброю традицією, я стала мимовільним слухачем цікавого діалогу між двома дівчатами, які стояли в черзі переді мною. Дівчатам було років по 25.
– Ну і мати у мого чоловіка, ти уявляєш! – скаржиться одна з дівчат своїй подрузі на свою свекруху. – Він попросив у неї грошей в борг, для першого внеску, щоб взяти квартиру в кредит, а вона відмовила! Рідному синові грошей не дала!
– А може у неї немає цих грошей? – запитала її подруга.
– Є! Вона багато років збирала. А тепер хоче облаштувати собі свій будинок – дах новий зробити, огорожу, а ще вона мріє об’їздити всю Європу, вона ж якраз на пенсію вийшла. Але ж і ремонт, і Європа може і почекати, а ми вже не можемо чекати, нам розширюватися потрібно! – відповіла перша дівчина.
– Ну так… в борг могла б і дати… Не чужі ж люди, – підтримала її подруга.
Послухала я їх і подумала: правильно їм свекруха гроші не дала. Тому що з таким нахабним підходом не факт, що вона взагалі ці гроші побачила б. А якби і повернули, то ще невідомо коли. Перший внесок – не малі гроші. А якщо у молодої сім’ї їх немає, звідки вони візьмуться через рік, через два, через п’ять, якщо їм треба буде самим цей кредит виплачувати?
А так зробить вона собі ремонт в будинку, з’їздить жінка в Європу, виконає свою давню мрію, відпочине. Син з невісткою, звичайно, образяться, але років через п’ять до них, може, дійде, де саме вони були неправі. А то якось аж надто часто молодь ігнорує потреби і бажання своїх батьків. Грошей їм дай, квартиру відпиши, з дітьми посидь.
Але ж хтось і справді готовий останнім з себе зняти заради дітей. Тільки ж це не означає, що треба відбирати у батьків останнє, вірно? Мій син, наприклад, ніколи мені не дорікає, що я йому нічого не дала і не допомагаю. Навпаки, він сам, чим може, допомагає мені.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
