Мама мого чоловіка на заробітках в Італії вже років 12, коли ми з чоловіком одружувалися, то її вдома уже не було.
Тому я майже не знаю цю людину, адже за ті кілька днів, що вона приїжджає у відпустку, я не могла добре її вивчити. Приходила вона до нас в гості, ми говорили про загальні речі, і все.
Єдине, що мене дивувало, що свекруха абсолютно не допомагає своїм дітям – ні моєму чоловікові, ні його молодшому брату.
Не подумайте, я не рахую чужі гроші, і тим більше, не претендую на них, але усі мої знайомі заробітчанки допомагають своїм дітям, дехто навіть поїхав заради них за кордон.
А от моя свекруха живе заради себе, і цього вона не соромиться. Я спочатку ніяк до цього звикнути не могла, а тепер я її розумію.
Особливо мене вразило, як свекруха прийшла до нас в гості, і дала нашому маленькому синочку лише 20 євро. Я тоді собі подумала, що вона дуже жадібна, адже що можна купити у нас за 20 євро? Це ж навіть не тисяча гривень! Кажу чоловікові – краще б твоя мама нічого не давала, ніж так соромитися.
А він мені відповів – дякуй і зате! Ми молоді, і самі собі ще заробимо, а мама хоче зараз про себе подбати, щоб в старості не бути для нас тягарем, вона так і сказала – доньок рідних не маю, а на невісток надії мало. Так що маму тут зрозуміти можна.
Я задумалася. А й справді – свекруха давно розлучена, має двох синів, і двох хлопчиків-онуків. І якщо з нею щось станеться, і її треба буде доглядати, то я не впевнена, чи погоджуся на це, у мене є своя мама.
Так само думає і друга невістка – сидіти біля свекрухи в разі чого вона не збирається.
І мама чоловіка наче прорахувала ці ходи наперед, тому зараз вона нам не допомагає, але і не розраховує на те, що ми будемо її доглядати, якщо виникне така потреба.
Я її не засуджую, і навіть розумію, бо сама виховую сина і можу колись опинитися в її ситуації.
Колись я ображалася, що свекруха нам допомагає, хоча має таку можливість, а тепер я вважаю її мудрою жінкою, яка вирішила завчасно подбати про себе. Це її життя, і вона має на це право.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В Італії я стала жити в своє задоволення – купувала собі і добру їжу, і гарні речі, і роботу я знайшла не на фісі, де треба цілодобово сидіти, а пішла на прибирання – пів дня попрацювала, а далі вдома, вже маю час для себе. Тому повернулася додому без грошей на квартиру. Вважаю, що мій літній батько мав би поділити свій будинок навпіл між мною і братом, але брат на таке не погоджується
- В Італію на заробітки я поїхала майже 2 роки тому, у мене мрія є – купити своїм донькам по хаті в нашому селі. Ціни у нас такі, що кожна, напевно, буде по 15 тисяч доларів. Для села це гроші великі, а от в Італії, як я порахувала, за років 5 їх зароблю. Поїхала собі спокійно, бо на зятів надії мало. Та не так сталося, як гадалося
- Мій чоловік залишив мене і пішов до іншою. Мені найбільше шкода було те, що витратила на нього найкращі роки свого життя. Я відразу пішла до родини, дуже сподівалася на них, мала до кожного серйозну розмову
- В 35 років я вийшла заміж за розлученого чоловіка. Свою квартиру він залишив колишній дружині і дітям. Оскільки Віктор знімав житло, а у мене була своя двокімнатна квартира, то після одруження ми стали жити у мене. Зізнаюся, що я завжди хотіла мати сім’ю, і думала, що як я вийду заміж і у мене буде чоловік, то я стану найщасливішою жінкою у світі. Але вже з перших днів я розчарувалася в своїх очікуваннях
- Чоловіка свекрухи не стало, сама вона ніколи не працювала, то ж стала шукати, хто тепер має її забезпечувати. Олег у неї єдиний син, і вона вирішила, що тепер мій чоловік має давати їй гроші. Я би не мала претензій, якби свекруха була пенсіонеркою і якби мова йшла про оплату комунальних послуг на рівні 2-3 тисяч гривень. Але ж ні! Мама чоловіка хоче повністю перейти на наше забезпечення, а це мова йде про 10-15 тисяч гривень в місяць