fbpx
Життєві історії
Мама мені щодня телефонує, скаржиться, що одяг вже давно собі не купує, що грошей немає на продукти і часто купує прострочені. Я слухаю її мовчки і кладу телефон, мені мами своєї не шкода

Мою маму залишив мій рідний батько, коли я була ще зовсім маленькою дитиною. Вона мене виховувала сама, так вже склалося.

На жаль, бідно жила мама на той час. Єдине, що виручало у ті скрутні часи – вона мала своє власне житло, двокімнатна квартира, яка їй ще від бабусі дісталася, тому вона хоч на оренду не витрачалася, адже то дорого дуже, тому вона трохи і була впевнена в завтрашньому дні.

Мама дуже економила на собі у той час, я, скільки себе пам’ятаю, теж ходила в стареньких речах, які нам давали люди після своїх дітей.

Загалом жили ми тоді непросто, мама крутилася, як могла, щоб хоч якось утримувати нашу сім’ю маленьку.

Роки минали швидко, я виросла і згодом вийшла заміж.

Ми з Андрієм стали орендувати житло. А мама якраз в той час влаштувалася на хорошу роботу, добре заробляла і її життя дуже швидко налагодилося.

Моя мама стала купувати собі досить таки дорогі речі, ходити в салони краси, навіть за кордон їздила відпочивати. Вона дуже змінилася, колись вона була добрішою, як ми бідно жили, а коли в неї з’явилися гроші, вона недобре стала ставитися до людей.

А нам з чоловіком жити було непросто, після навчання ми не змогли знайти гарну роботу, пішли туди де платили нам копійки, все йшло на оренду житла та продукти.

Одного разу я попросила свою маму, щоб ми в неї трохи пожили, у кімнаті, в якій я жила свого часу, а свої гроші відкладатимемо собі на житло, через пару років візьмемо кредит і переїдемо вже у свою квартиру.

Мама була незадоволеною моїм проханням, дуже здивувалася, вона сказала, що й так все життя через мене економила на собі, а зараз вона гарно заробляє і хоче пожити для себе, втомилася дбати про мене, адже тепер в мене є чоловік.

Нічого не вдієш, я зрозуміла, що маму не переконати, ми з чоловіком стали шукати іншу роботу.

Андрієві пощастило, через декілька місяців він влаштувався в хорошу фірму і зарплата його виросла в рази.

Ми з Андрієм дуже економили на всьому, але гроші на своє житло відкладали. Мама часто стала мені говорити, що я ходжу в старих сукнях, які вже вицвіли давно, що ковбасу дешеву їмо, а м’ясо не купуємо.

Одного разу мама просила мене зняти стару тюль, адже вона вже сіра і негарна, її ще з вулиці видно. Мама в усьому мене повчала, але жодного разу копійки не дала, щоб мені допомогти, щоб це змінило щось.

Згодом ми таки взяли житло в кредит, у нас народилася донька, пів року тому ми останній платіж віднесли в банк і тепер у нас боргів немає.

А мама моя вийшла на пенсію і тепер щодня говорить нам, що одяг собі не може гарний купити, продукти дешеві купує, м’ясо вже давно не їла, все в ціні виросло, а жити на просту пенсію важко.

Мама щодня мені телефонує та розповідає про своє важке життя, скаржиться мені, вона натякає щоразу, щоб ми давали їй гроші і думає, що ми допомагатимемо їй.

А я мамі допомагати на старості років не буду, вона мені не допомогла. Невже я не права?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page