fbpx
Життєві історії
Мама Катерині допомогла чим могла. Сама її виростила, дала гарну освіту. А коли донька вийшла заміж, мама Каті продала свою велику квартиру в столиці, купила собі однокімнатну за містом, а решту віддала доньці на житло. Але працювати залишилася в столиці, бо знайти іншу роботу в її віці дуже важко. 2 дні працює, а 2 вдома. До роботи їхати жінці довго і одного разу попросила у доньки, щоб ночувати в них одну ніч між змінами. Катерина погодилася, залишила маму. Та зятю теща тепер заважає, не хоче навіть розмовляти з нею

– Ось твоя мама, звичайно, дуже хороша та добра людина, але вона постійно у нашому житті, куди не глянь, там вона! – мовив нещодавно чоловік 28-річній Катерині. – Треба з цим щось вирішувати зараз, щоб не було пізно. Гості – справа хороша, я не сперечаюся з цим, але в усьому потрібно й міру знати, що ти мені не кажи.

Сама Катерина в шлюбі декілька років. Є у них з чоловіком дитятко, якому рік, ростити якого і доглядати за яким їй допомагає рідна мама мама. Мама у Катерини, варто сказати, доволі активна, позитивна, молода жінка. Виростила свою донечку вона зовсім одна, виховала, дала їй освіту, допомогла з житлом для доньки: розміняла свою трикімнатну квартиру, щоб в кожної з них був свій власний дах над головою. Звичайно, вклалися і свекри, і самі Катерина зі своїм чоловіком, старалися усі, як то кажуть. Але, правду кажучи, досить хорошу двокімнатну квартиру в столиці без допомоги мами вони б не змогли придбати, бо її частка там дуже суттєва.

А мама Каті купила невеличку однокімнатну квартиру-студію. Але вона, за її словами, в результаті навіть задоволеною залишилася: поруч дуже багато зелені, хороший будинок, чудові сусіди. Одне лиш погано – робота мамина знаходиться в столиці, а квартиру вона купила в невеличкому містечку, куди ще довго потрібно добиратися.

І треба ж так – працює мама Катерини в п’яти хвилинах ходьби від будинку своєї рідної дочки. І в двох з половиною годинах їзди, в чотирьох пересадках і в трьох видах транспорту від своєї нової квартири, яку вона нещодавно придбала заради своєї дочки.

Мама два дні працює, а два сидить вдома , а значить, допізна, втомлюється, а ще ж треба добиратися додому. А якщо завтра на роботу, то взагалі нічого не встигає вдома зробити і втомлена, невідпочивша, знову їде на роботу. По суті, не встигла заснути – вже треба виїжджати знову в дорогу, і знову важко на роботі працювати.

Важко виходить мамі, якщо чесно в такому графіку, коли живе так далеко від роботи своєї.

Стільки часу витрачати на дорогу, звичайно, не справа, і по-хорошому треба міняти роботу. Але зробити це у віці за 50 виявилося не так-то просто, хто пробував знайти роботу в такому віці, той добре знає. Та й криза на дворі. Мама спробувала знайти щось інше, не досягла успіху, та так і працює. Скоро їй на пенсію, хоча, якщо чесно, виходити на пенсію вона не планує. Каже, буде працювати, поки сили є, щоб жити гідно і доньці ще своїй допомогти.

Трохи таким чином поїздивши, мама звернулася до своєї доньки Катерини з проханням – не можна їй ночувати у доньки з чоловіком хоча б в дні між змінами на роботі.

– Ну не могла ж я їй відмовити! – розводить руками Катерина. – Це ж моя рідна мама, вона в житті стільки мені і моїй сім’ї добра зробила.

Тепер мама частенько залишається на ніч. І навіть не між змінами, а в свої вихідні. Катерині це подобається – з мамою їй веселіше, вона все допомагає, готує, прибирає, з дитиною сидить. Проблема тільки в чоловікові Катерини. Тещині ночівлі раптом стали для нього справжнім тягарем.

– Таке відчуття, що ми живемо з твоєю мамою разом! – незадоволено говорить постійно чоловік. – Скільки це буде тривати? У неї є своя квартира!

– Ну не відправимо ж ми її вночі невідомо куди? Темно! Дощ іде! Ти про що взагалі? Вона ж мама моя.

– Якщо не хоче їздити вночі – нехай шукає іншу роботу! Це не мої проблеми! Я хочу вечорами приходити додому, а не в гості! Працюєш цілий день, втомлюєшся – а вдома треба ще базікати, розважати свою тещу.

– Як тобі не соромно? Моя мама нам допомогла з квартирою.

– Ну допомогла, так, спасибі. Але, по-перше, мої батьки теж вклалися – якщо ти пам’ятаєш, і в квартиру, і в ремонт. А по-друге, ну що тепер, якщо допомогла, так жити тут буде тут з нами, чи що? Вона віддала тобі твою частину вашого загального житла, ось і все. Так що не перебільшуй ти вже так. Я їй вдячний, звичайно, за допомогу. Але зрозумій і мене теж – жити в такому режимі я не готовий і більше не хочу.

Тепер сама Катерина живе між двох вогнів і не уявляє, що робити їй далі і на чию сторону стати.

Звичайно, варто мамі тільки натякнути, що вона заважає, мама Каті більше залишатися не буде. Але відправити її в ніч на електричці, щоб через кілька годин повертатися назад – це в голові не вкладається. Адже сама мама заради них готова на все, останнім віддає, ще й зарплати як не доньці щось підкупить, то дитині малій і продуктів постійно пакет смачних до них несе. Ну яка вже така проблема потіснитися і постелити мамі на дивані, тим більше не кожен день?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page
facebook