Їду в автобусі. Навпроти мене сидять дві жінки і розмовляють. Одна іншій на матір свою скаржиться:
– Чому сучасні бабусі такі безвідповідальні? Мама вийшла на пенсію, живе поруч зі школою, де вчаться її онуки. Але я змушена оплачувати продовження дня, тому що мама не хоче, щоб після школи вони йшли до неї.
І так з самого народження дітей. То вона не може, то в театр пішла, то прийде в гості раз на півроку, потискати і пропадає. І приходить – зі свіжою стрижкою, з манікюром. А онукам принесе пару бананів або яблук – і все.
У мене молодший в лiкарню якось потрапив, я її попросила відпустку на роботі взяти і в лiкарню лягти, всього на 2 тижні, а вона в відмову:
Читайте також: Говорила мені колись бабася: “Доню, якщо ти дуже втомилася і маєш сімейні проблеми – зроби, що я тобі скажу!”
– А жити я на що буду? Зарплати за півмісяця мені не вистачить. На їжу – вистачить, а на салони і театри – звичайно немає.
– Чому театр і манікюр дорожче онука? Невже важко було відмовитися від надмірностей заради дитини? Мені довелося самій лягти в лiкарню і грошей в наступному місяці було – як кіт наплакав. Подзвонила мамі – на совість натиснути, грошей попросити. А вона мені:
– У мене немає, я в Прагу лечу, все витратила.
– В Прагу! Поки дочка з дітьми голодує – вона в Прагу! Яка, до біса, Прага? Вийшла на пенсію – в’яжи, куховар і з онуками сиди! По Празі вона мотається, зовсім знахабніла.
А потім взагалі взяла і дачу продала. Набридло їй, бачте, в землі колупатися. А як же ягідки-помідорчики для мене і дітей? Раніше вона їх іноді з собою на дачу брала. На мої обурення, вона сказала: – Купиш все. Або купи собі собі дачу, вирости врожай і їж собі на втіху. А з продажу дачі вона мені ні копійки не дала, ні копієчки! У круїз вирушила, безсоромна.
У подарунок на дні народження мама дає моїм дітям гроші, по 200-300 гривень. Чому не мені? Я б їм купила щось від імені бабусі. Адже завжди приємніше подарунок купити? А вона мені заявила: – Тобі гроші даси – ти купиш альбом за 100 гривень, решта в кишеню, знаю я тебе.
– Ой, та таке один раз і було, просто у нас тоді з грошима напружено було. А зараз-то все нормально. Я вирішила схитрувати: намовила дітей, щоб після уроків вони йшли до бабусі. Не вижене адже вона їх? Ще як вигнала! Рідних онуків! Уявляєте. Вона їх чотири дні до себе пускала, а на п’ятий вона кудись пішла і діти бовталися на вулиці до вечора!
– Мама, а якби з ними щось сталося? Як ти взагалі могла кудись піти? Совість не мучить? – я їй зателефонувала і накричала.
– Я що, у тебе повинна дозвіл питати, щоб з дому відлучитися? Найрозумніша, так? Оплачуй продовження дня у школі! – мама почала мені хамити.
– Я з тобою в старості так само буду поступати, як ти зараз!
– Я на неї і не розраховувала. Продам квартиру за договором ренти, будуть за мною доглядати, не переживай – напружувати тебе я не збираюся. Всього доброго. – і вона кинула трубку!
Я розповіла чоловікові про цю розмову. Він мені пояснив, що таке рента і що там за договір. Тоді у мене волосся стало дибки. Вона хоче віддати мою квартиру чужим людям! Кинути власну дочку та онуків на вулиці, зате бути при догляді і грошах! Як у ній взагалі розуму вистачило!
Її треба лікувати, показати лікарям і відправити в психушку – там їй саме місце. Я все думала – що з нею не так? Чому вона, не як інші бабусі?
І тут вже подруга не витримала і каже співрозмовниці:
– Я знаю, що тобі допоможе!
– Точно допоможе? Бабка якась? Ворожка? Або психіатр знайомий є? – зацікавлено спитала скаржниця.
– Інтернет на телефоні є? – та у відповідь кивнула.
– Діставай телефон. Розумниця. Тепер натисни на цей значок і скажи: «окей, гугл, де купити мізки?»
Подруга тільки відкрила рот, але до неї доїхало, що над нею знущаються. Вона схопилася, обдарувала попутницю смачним ляпасом, покрила добірним мaтом і вискочила з автобуса.
Жінка, що отримала ляпаса, потерла щоку і пробурмотіла:
– Боже, як мій брат з нею живе?
