На цьому тижні я відклала всі свої справи, відпросилася з роботи, дітей залишила вдома на свого чоловіка, а сама поїхала до рідної мами в село.
Я приїхала не відпочивати, ні, я брала невеличку відпустку не для того, щоб поїхати на відпочинок з сім’єю, як багато моїх колег на роботі, я у свої вихідні дні приїхала в село до мами.
Вона мені останнім часом часто телефонувала, сказала, що потрібно вікна утеплити в хаті на зиму, вікна плівкою оббити, щоб тримали тепло в хаті. Скаржилася, що сестра моя занедужала, а допомогти нікому.
Сказати правду, то я не так часто навідуюся до мами, у мене двоє діток, менша донечка рік лише ходить в садочок, а я вже вийшла на роботу і часу тепер у мене менше.
Чоловік мій теж постійно працює, з ранку до вечора, про відпочинок лише мріяти може. Та й живемо ми не близько до мами, тому часто приїжджати не вдавалося.
У нас так весь час, адже ми з чоловіком маємо все необхідне для хорошого життя, але досягли цього ми завдяки наполегливій праці.
З мамою в селі залишилася жити моя молодша сестра. Поліна теж має чоловіка, одного сина, але постійно скаржиться на долю – грошей їм ні на що не вистачає, вони часто ніби в докір мені говорять про гроші, мовляв не всім так щастить у житті.
Щиро кажучи, коли я приїжджаю в село, то ніколи не розповідаю, що ми щось з чоловіком купили, що святкували свою річницю весілля в дорогому ресторані, не кажу, що мені зарплату підвищили на роботі, що другу свою квартиру ми дуже вдало здали в оренду. Але я не роблю з цього секрету і багато моїх знайомих та друзів знають про це, я мовчу, адже моя рідна сестра дуже мені заздрить.
Так і цього разу.
Я приїхала до мами на своєму авто. Навезла різних недешевих продуктів, смаколиків різних, адже знаю, що сестра занедужала, а в них, особливо, грошей немає.
Як зайшла на веранду, мама відразу стала мене повчати. Вона говорила, що я невдячна донька, що останній раз приїжджала восени, коли картоплю копали, майже три місяці тому.
Відтоді нічим їй не допомагаю, хоча маю дві квартири в місті і дорогі автомобілі з чоловіком. Мама говорила, що я не цікавлюся її життям, що вона мені не треба на старості років. Що я відсторонилася, а за нею доглядає сестра.
Моїй мамі 67 років, зовсім не стара жінка, вона сама все чудово робить, хоча вже на пенсії, але й господарство тримає і на городі сама порається. Я все не могла збагнути про який догляд йдеться, а тим паче, що з нею живе моя сестра.
А потім поставила всі продукти, які вже встигла сама вивантажити з авто і сказала мамі все, що не могла сказати досі.
Все життя, скільки я себе пам’ятаю, мама більше любила мою сестру, у неї були кращі сукні, дорожчі подарунки. Дитину сестри мама теж доглядала з пелюшок.
Я рано поїхала з села, батьки відтоді мені нічим не допомагали. Я лише докори чую завжди.
Я повільно зайшла на кухню, привіталася зі своїм татом, лише він такий радий був бачити мене. Зустрів мене з посмішкою і такими щирими дитячими радісними очима.
Я стала діставати татові гостинці, сорочку новеньку купила йому і мовчки пішла сама на город.
Я для себе вирішила, що це буде останній раз, коли я приїжджатиму допомагати мамі, адже тут вже моя сестра господиня, мама рахується лише з нею.
Я не розумію, чому рідна мама й сестра не радіють за мене, що я щось маю, що я щось досягла в своєму житті. Невже так ще в когось буває. Мені важко на душі, не хочу їздити до рідних, хоча розумію, що так не можна і дуже сумую за татом. Який тут кращий вихід знайти? Чи варто приїжджати до рідних?
Фото ілюстративне.