fbpx
Життєві історії
Мама дуже довго відкладала гроші і цього літа захотіла щось на дачі будувати. Мама набрала мене і попросила, щоб мій чоловік приїхав до неї в суботу, бо без чоловічої допомоги їй зовсім не впоратися. Віктор відмовив відразу, адже він працює на двох роботах і ще й платить кредит. Мама образилася, адже їй все це не потрібно, вона старається для нас. Тепер я не знаю, що робити, адже усі вважають, що в усьому винна я

– В цьому році моїй мамі в голову стукнуло альтанку біля будинку будувати, вона давно по трішки грошей відкладала вже на цю справу! – розповідає 32-річна Марія. – Скажи, каже, Віктору, що в суботу допомога його мені дуже потрібна буде, я матеріали замовила вже, після обіду мають привезти, потрібно вивантажити все буде і акуратно скласти. Начебто це так просто, «скажи Віктору»! А сам Віктор мені пару років тому вже сказав твердо: хоче твоя мама займатися городом чи садом – нехай робить це сама. До мене з цим питанням не лізьте, я на таке не погоджувався!

Марія в шлюбі вже сьомий рік, у них з чоловіком чотирирічна дочка і житло, взяте в кредит. Обидва працюють, але Марія після декрету вийшла на роботу, але працює вона дистанційно. Це зручно – можна займатися дитиною практично без відриву від виробництва, тим більше, Марії дуже добре допомагає мама. Ольга Яківна свою внучку дуже любить, взимку приходить кожен день на чотири-п’ять годин мінімум, бере дитину на себе. Влітку ж і зовсім забирає Марію з малятком на дачу.

Ця мамина дача для них просто порятунок у літні спекотні дні, та в весняті й осінні похмурі ночі: їздити кудись в справжню відпустку у них з чоловіком не виходить по грошах, та й час такий непростий, зараз не скрізь можна поїхати за кордон: та й Марія сама хвилюється, в такі часи не дуже хоче їхати далеко від дому. Особливо після народження своєї маленької донечки.

А на дачі є взагалі все, що потрібно для відпочинку та оздоровлення: ставок, ліс, природа, свіжа зелень на грядці, тиша і самотність, якої неймовірно бракує в місті. Доньці тут дуже подобається, та й мама рветься на дачу ще починаючи з зими. Самій марії, якщо чесно, тут нудно.

Але головна проблема не в цьому.

Справа в тому, що дачний будинок і город постійно вимагають чоловічої руки. Щось прибити, приладнати, полагодити, скопати, привезти щось та перенести. Двом жінкам це не під силу зовсім.

– І ось щороку у нас суцільні непорозуміння! – скаржиться Марія. – Мама вважає, що мій Віктор повинен допомагати, намагається його залучити то до одного процесу, то до іншого. Ось з альтанкою з цією, наприклад – побачила у сусідки, це ж так зручно! Дитині гратися перш за все дуже добре буде в ній, і від сонця закриті всі, і від дощу. Та й самим там сидіти одне задоволення.

– Ну так, звісно, справа ця дуже хороша.

– Вона і грошей накопичила і на матеріали, і на робочих. Але матеріали привезуть у вихідні, їх треба розвантажити і закрити целофаном, а будівельники прийдуть в понеділок. Вантажників мама оплачувати не стала, це дорого, вона вирішила зекономити на цьому. Думала, розвантажить їй усе Віктор сам. І ось знову звернулася до мене – скажи йому, щоб в суботу приїхав раніше, потрібна його допомога мені обов’язково в цей день! І ось я знову находжуся сама між ними! Чоловікові сказала, він дуже незадоволений, влаштував суперечку – у мене, говорить, дві роботи і житло ще й взяв в кредит, відчепіться від мене з цією вашою дачею! Чому я в свій єдиний вихідний день повинен носити дошки?

– Зрозуміло. Але в підсумку допоміг чи ні?

– Ні. В результаті розвантажували все ми з мамою вдвох. Під її незадоволені слова – мовляв, усім колом допомагають, і сусідкам, і подругам, а твоєму чоловікові до тебе байдуже, він нічого робити не хоче, навіщо тільки ти заміж вийшла! Для дитини не хоче постаратися, мовляв, хороші умови моїй онучці на дачі створити, все робиться для неї ж, мама не для себе все це затіяла! Загалом, накрутила і себе, і мене!

У Віктора автомобіль, він їздить на ньому постійно, привозить на дачу продукти, якісь речі з міста для своєї сім’ї. Але їздити і возити тещу по дачних справах, на той же будівельний ринок, відмовляється навідріз.

– Ольга Яківна, говорить, візьміть таксі! – розповідає Марія. – Мама образилася не на жарт на мого Віктора. Каже йому – а ти мені це таксі сплатиш? А він – а з якого дива я вам повинен щось оплачувати? Сплачуйте самі, це ж ваша забаганка.

Марія б і сама вже оплатила мамі і таксі, і вантажників, але грошей у них, в зв’язку з кредитом, небагато, зайвих зовсім немає. Мама ображається: зять самоусунувся, бурчить вона. В останній раз взагалі було щось незрозуміле. Приїхали на дачу, він біля хвіртки зупинився, сумки витягнув, заніс в будинок, сів в машину, рукою помахав і поїхав! Ну хоч трохи щось можна було допомогти? Що за чоловік такий у Марії.

І Віктор теж незадоволений, вимовляє дружині за цю дачу при кожному зручному випадку.

Марія з дитиною пару тижнів живуть на дачі, потім на кілька днів приїжджають в місто – помитися, попрати гарно речі, змінити обстановку. І вона прекрасно відчуває, що Віктор сердиться на свою тещу. Теща чомусь вирішила, що за її бажанням зять має все робити на дачі. Ну не хоче Віктор займатися сільським господарством, не потрібно це йому і не цікаво, їздити на дачу – цілком і повністю ініціатива дружини. Віктору ця дача даром не потрібна, продукти собі і своїй родині він цілком може купити сам в магазині.

– Виходить, я перед усіма винна! – ледь не плаче Марія. – І мамі не допомагаємо, ні грошима, ні працею, хоча вона все для нас старається! І чоловіка теж можу зрозуміти, цей кредит тягне всі сили у нього, і в свій вихідний займатися дачею, напевно, дійсно важко і нецікаво. Але що мені щось робити? Я між двох вогнів, не знаю, як мені правильгно чинити!

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page