В неділю ми їздили в гості до батьків чоловіка, його мама святкувала свій день народження.
Чоловік сказав, що мамі на ювілей треба подарувати мінімум 10 тисяч гривень.
Але я проти, тому що свекруха на заробітках в Італії вже 18 років, і за цей час вона жодного разу нам нічим не допомогла.
Більше того, вона і собі не допомогла, бо в той час, коли інші заробітчанки з села збудували собі величезні будинки, купили квартири і машини, моя свекруха не придбала абсолютно нічого.
Я не знаю, куди вона діває зароблені гроші, бо свекор, який залишився вдома, досі живе в їхній старій хаті, де всі зручності на вулиці. Вони воду досі відрами носять з криниці.
Але в їхні справи я не втручалася, вважала, що це їхні справи. Хоча мені було прикро, що мама чоловіка нам ніколи не допомагала грошима.
Одружені з чоловіком ми вже 17 років. За цей час ми самі, з нуля, почали і розвинули свій бізнес. Також ми самі збудували собі будинок, то ж з фінансами у нас все гаразд і без грошей свекрухи.
Мама чоловіка, взагалі, не любить говорити про свої заробітки. Вона з тих людей, які живуть для себе. Свекор і мій чоловік давно з цим змирилися, а я ніяк не можу до цього звикнути.
Проте я для себе вирішила, що мене це не має хвилювати.
На свій ювілей свекруха приїхала додому і запросила нас до себе в гості.
Я планувала подарувати їй чайний сервіз, бо на більше свекруха просто не заслуговує.
А мій чоловік захотів мамі подарувати аж 10 тисяч гривень, тому що ми можемо собі це дозволити.
Одним словом, чоловік таки взяв цю суму і подарував своїй мамі. І що ви думаєте? Вона ще й образилася, що ми мало принесли!
Я щось нічого не розумію – хто кому в нашій ситуації має допомагати, і хто з нас неправий?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
