До весілля я взагалі не думала про відносини зі свекрухою. Але з кожним днем її вплив відчувався все більше і тепер я розумію, що недооцінювати свекруху не варто.
Після весілля спочатку все було нормально, невдоволення почалося, коли я народила доньку. У них в сім’ї одні хлопчики, у всіх сестер свекрухи і у неї самої теж сини. Свекруха дуже прив’язалася до внучки. Дитину вона хотіла бачити кожні вихідні, і їй було байдуже, що дитина ще зовсім маленька.
Чоловік дивився нормально на те, що ми їхали до неї в гості на машині з місячною дитиною. Я погоджувалася до деяких пір, а коли намагалася заперечувати, він говорив, що у них це так прийнято. Дійшло до того, що всі вихідні щотижня ми проводили у свекрухи.
Згодом це почало мені набридати, а свекруха тим часом звикла і знахабніла. Варто було нам не приїжджати до неї і зайнятися своїми справами, як вона влаштовувала нам чергову сцену. Всі свої невдоволення вона виливала своєму синові, ображалася на нього. Свекруха завжди діяла за заздалегідь відпрацьованою роками схемою.
Наприклад, якщо ми не приїжджаємо до неї в гості, навіть якщо ми не обіцяли приїхати, ми повинні були її оповістити про те, чому ми не приїдемо і що ми будемо робити, а якщо просто не приїжджали, то вона дзвонила моєму чоловікові і влаштовувала чергову сцену, що він поганий, не приїхав не подзвонив, а вона чекала. Потім вона кидала слухавку і ображалася.
Потім вона не відповідає на дзвінки. Чоловікові було не по собі від її мовчання. Далі вступає свекор, який дзвонить і починає говорити, щоб він помирився з матір’ю, що вона у нього одна, вона дуже переживає, ночами не спить. Щоб ще більше не ускладнювати ситуацію, чоловік їхав з нею на розмову, про що вони розмовляли, я не знаю, я з ним не їздила.
Вони мирилися, але проходив місяць і все повторювалося. І так чотири роки поспіль. Поки ми з чоловіком не зрозуміли, що чим менше ми туди їздимо, тим краще.
Це тільки те, що стосується відносин її та сина. Про мене вона говорила, що я хороша невістка, терплю її важкий характер. Гіршою я стала через 4,5 роки. Тепер я погана невістка, а вона всіма силами намагається повернути собі сина і хоче більше бачити внучку. Балує дитину кожні вихідні іграшками, дзвонить синові сама і продовжує свої образи, якщо він не дай бог не подзвонив їй раз у два дні, а він все це терпить.
Дочка пішла на заняття і це нас рятує від того, щоб їздити до свекрухи на вихідні, в суботу у неї заняття, і ми не їздимо принципово туди, тільки в неділю, чоловік сам так зробив, щоб менше його мати лізла в наші справи. Вона, мабуть, це зрозуміла і тепер усіма силами намагається нас розлучити.
Дзвонить і говорить йому про мене різні нісенітниці, що я його не люблю, що не поважаю (видно вона думає, що це я йому не даю до неї часто їздити, хоча це його рішення). Потім почала говорити, що я його використовую, тільки в чому я його використовую – не зрозуміло.
Квартира, в якій ми живемо моя, куплена до шлюбу, все, що є в квартирі теж куплено до шлюбу, крім подарованої нею нам пральної машинки. Тепер свекруха каже: «Дивися за нею, вона може тобі зраджувати, я їй не вірю». В очі вона мені нічого не говорить, але я бачу прекрасно її ставлення, вона стежить за кожним моїм кроком і потім всі свої спостереження говорить своєму синові.
Терпіти її я більше не можу, тому принципово не їжджу до неї, щоб менше було в чому дорікнути мене, кажу, що у мене робота, і я не можу. Днями ми з чоловіком вирішили переїхати жити в інше місто, чоловік посилається на велику зарплату, але справжня причина – поїхати подалі від неї.
Дізнавшись про те, що ми хочемо переїжджати, свекруха покликала до себе чоловіка і сказала, що якщо ми переїдемо, то у нього більше немає матері, а в неї – сина. Після розмови з мамою, чоловік почав вагатися, чи варто змінювати місце проживання. Але я не збираюся відступати, якщо хоче – нехай залишається, а я більше так не можу.
Фото ілюстративне – psychologies.
