Я у шлюбі живу вже 3 роки. З чоловіком у нас все добре, крім одного «але» – його рідної мами. Чомусь Катерина Сергіївна вважає, що я повинна бути для неї доброю подругою, ділитися зі мною постійно своїми хвилюваннями, запитує поради щоразу, обговорювати всі проблеми, розмовляти годинами по телефону з нею.
Загалом, як я вже зрозуміла, вона намагається стати мені другою мамою. А мені, загалом, все це не потрібно зовсім. Адже у мене вже є моя рідна мама і іншої мені не треба. І мені, чесно кажучи, дуже не подобається, що якась чужа жінка так якось не дуже добре намагається зайняти місце моєї мами.
Ні, я свекруху свою, звісно, що поважаю і ціную як людину, яка виростила мого чоловіка і дала йому почуття поваги до жінок, рідних і до людей в принципі, але я не розумію, чому я повинна з нею секретничати і її любити, як маму рідну? Я сама по собі людина закрита, в житті мене не раз розчаровувалася в людях, на жаль, тому особливою довірою до людей похвалитися не можу.
Найближча людина для мене – мама моя рідна. Мамі своїй я можу розповісти абсолютно все і знаю, що крім неї ніхто інший про це не дізнається, вона лише може зрозуміти мене і ніколи нічого нікому не розповість.
Хоча приховувати мені нічого від неї, але все ж людина, яка по духу не близька мені не може бути мені подругою.
Моя мама ніколи чогось нехорошого мені не порадить, я їй довіряю більше ніж собі. Вона живе в іншому місті, а я живу в столиці. Працюю далеко від місця проживання, тому в цілому в день витрачаю 3 години на дорогу: дім-робота-дім. А свекруха хоче до себе з мого боку якоїсь уваги.
Коли я приходжу в 8-9 вечора додому, мені слово сказати важко, хочеться лежати і хоч трішки відпочити, навіть в ванну сходити непросто. А ще і чоловіка треба нагодувати, одяг йому на завтра приготувати і час приділити.
А Катерина Сергіївна хоче щовечора зі мною розмовляти по телефону, добре, що хоч живемо ми не разом, і розповідати про сусідів, подруг, троюрідного дядька мого чоловіка Остапа і ще якихось людей, яких я в очі ніколи не бачила і навряд чи колись побачу.
Перший час я мовчала, слухала, слухала щодня сказані поміж іншим поради, про які я зовсім не просила, слухала плітки про подруг її, а потім мені набридло все це. Я зрозуміла, що якщо я так щовечора буду проводити свій час, то в свої 25 перетворюся на стару пліткарку, а мені постійно будуть висказувати своє невдоволення про інших людей, більшість з яких я навіть в очі ніколи не бачила. Шкода якось дорогоцінний час свій витрачати на порожні розмови ні про що.
І з часом наші розмови зійшли нанівець. Тепер Катерина Сергіївна постійно скаржиться, що я не хочу стати для неї найближчою людиною. Так, я не хочу. Тому що мені хочеться досягти в житті кар’єрних висот, мені хочеться спілкуватися з цікавими людьми, мені хочеться проводити час з чоловіком. Зрештою, у мене ще домашні справи є і себе я в порядок теж повинна привести. А часу з нашим столичним ритмом життя на все не вистачає, і у мене просто немає часом сил та, зізнаюся, бажання розмовляти по телефону годинами абсолютно ні про що.
Я взагалі рідко розмовляю по телефону ні про що, тільки по справі, а вся балаканина буває при зустрічі, і то, не про сусідів, і не про чуже чиєсь життя. Я не люблю обговорювати людей і не можу слухати, коли когось обговорюють, а я, за незнанням ситуації, сиджу, мовчу і думаю: скоріш всього і мене так само напевно на зустрічах з подружками обговорюють.
При мені особисто мати чоловіка мого на одному духу випалила всю інформацію, яку ми домовилися з нею нікому до пори до часу не розповідати. Її навіть не питали, вона сама все розповіла. А коли я запитала: навіщо? Вона відповіла: ну не можу я інакше. Ось, виходить, про що я повинна з нею говорити, якщо наші з нею життєві принципи взагалі не збігаються? Якщо у неї мрія: сім’я повна чаша і робота заради роботи, а не заради кар’єри, грошей і самоствердження. Я не хочу вибирати між сім’єю і роботою, я можу поєднувати і успішно це роблю. Чоловік теж багато працює, тому він абсолютно не проти моєї зайнятості.
Чоловік, до речі, працювати почав багато зовсім недавно, через роки моїх зусиль та вмовлянь, він став турботливою людиною. До цього лише з друзями в компаніях гуляв по під’їздах і робота до 5 вечора з мізерною зарплатою постійно лише у нього була. Чоловікові навіть подобається моя незалежність і націленість на довгострокову перспективу, я це бачу.
Але як бути зі свекрухою? Вона ніяк не може заспокоїтися, у мене таке відчуття, що у неї вже одна мета в житті лише: щоб я її полюбила. Вона приносить часто мені шоколадки, подарунки, косметику. Мені дуже ніяково, я їх тихенько складаю кудись, а потім або роздаю комусь, або викидаю по-тихому. Мені соромно, що я погана дружина, що не можу полюбити маму чоловіка, чоловікові від цього теж непросто, але ж і мені не легше. Не можу ж я дивитися в обличчя людині, говорити про любов до неї, а сама думати: боже, як же ви мені, свекрухо, набридли. Мені і справді все це набридло.
Чоловік один часто до мами їздить, я абсолютно не проти. Ми також разом приїжджаємо до неї в гості на вечері, я їй не перечу, але і особливо про себе нічого не кажу, не хочу, щоб мої слова перекрутили і піднесли подругам в зіпсованому вигляді. Я намагаюся чоловікові пояснити, що я ж поважаю твою маму, ми ж їй і грошима допомагаємо, і на свята подарунки хороші даруємо, ми ж не кидаємо її, просто у нас повинно бути своє життя, ми ж молоді, а не пенсіонери. Не можу тільки чоловікові сказати, що мені просто нецікаво з нею розмовляти і пліткувати я не вмію.
Свекруха і в наше життя лізе: хоче брати участь у всіх знаменних подіях нашої маленької сім’ї. Ну у неї ж була своя сім’я, навіщо вона заважає нам разом радіти, виходить, вона завжди як третій зайвий.
Я не знаю, як налагодити відносини з мамою чоловіка, але постійно підлаштовуватися під неї я теж не хочу.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
