Мама мого чоловіка живе від нас далеко, в іншому місті. Після весілля ми з чоловіком стали жити в квартирі, яка дісталася свекрусі у спадок від її мами. Я, звичайно, була і не проти сама з Олегом орендувати собі житло, але його мама нас переконала, що так буде краще для всіх, а живе вона далеко, тому набридати нам не буде, частими приїздами нас не втомлюватиме.
Я не проти, щоб Антоніна Петрівна приходила до нас в гості, просто хотіла бути господинею у своєму власному домі. Та Олег теж переконував мене, що так буде лише краще, адже ми зможемо відкладати гроші на своє власне житло, а не віддавати їх за оренду.
А потім я народила донечку і мама чоловіка стала до нас приїжджати дуже часто. Квартира однокімнатна, місця небагато, а Антоніна Петрівна залишалася в нас на тиждень, а то й більше.
Все б нічого, але приїжджає вона до себе додому, тому сказати їй я не маю нічого.
Так, як моя свекруха не любить з собою возити сумки, то нічого з собою не бере: ні зубної щітки, ні пасти, ні мила, ні шампуню, а любить користуватися тим, що їй потрібно. Наприклад, наше мило їй не подобається і шампунь у неї особливий. Відразу, як тільки вона приїжджає, то дає моєму чоловікові список, щоб він їй купив все необхідне, звісно, грошей на це не дає.
Потім, як мама їде додому, то все забирає з собою, каже, що вона нам не потрібне, ми цим користуватися все одно не будемо, а їй воно треба, тому й забирає. І так щоразу. Приїжджає до нас і просить, щоб я їй щось дала: те і те їй потрібно.
Я й досі їй сказати не можу нічого, адже живемо в квартирі її, я відчуваю, що повинна в усьому їй годити. Зараз мала дитина, грошей відкладених у нас мало і йти на орендовану квартиру ми не зможемо і свого купити зараз немає змоги. Не знаю чи варто мовчати і робити вигляд, що все добре, коли мама чоловіка три тижні може сидіти з нами в однокімнатній квартирі?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
