– Не подумайте, що я жадібна людина, але я не розумію, чому мій чоловік має забезпечувати свою маму, адже на даний час Олександр сам утримує нашу сім’ю, яка складається з чотирьох осіб. Йому і так не легко, а тут ще й свекруха зі своїми витратами. У нас дві доньки, п’ять років і півтора роки. Я вийшла з одного декрету і незадовго пішла в інший.
Олена і Олександр живуть в невеликій двокімнатній квартирі, що дісталася від бабусі Олени. У її батьків така ж квартира. Вони допомагають молодій сім’ї по можливості – то грошей підкинуть, то з дітьми посидять.
Мама Олександра, Жанна Романівна, живе в трикімнатній квартирі, то ж за опалення доводиться платити чимало. Пенсія і зарплата санітарки – ось і весь її дохід. Жанні Романівні трохи за 60, Олександра вона народила пізно, після 30. Працювала раніше медсестрою, вийшла на пенсію за вислугою років, потім вирішила повернутися на роботу, але взяли тільки санітаркою. Коли не стало її чоловіка, Жанна Романівна почала заїдати тугу і самотність. У неї з’явилося нове захоплення – купувати собі недешеву і смачну їжу.
– Нічого поганого в цьому немає, – говорить Олена, – ми тільки раді, що свекруха знайшла віддушину. Дивиться серіали, смачно їсть. Але при цьому вона постійно скаржиться, як дорого оплачувати квартиру, як мало їй залишається грошей. Онукам не особливо щось купує. Не подумайте, ми не чекаємо і не просимо нічого в неї – купила по шоколадці і спасибі. Але це вже переходить усі межі. Вона постійно купує собі червону рибу, в той час, як ми її бачимо лише на свята, і то не завжди.
Кава, сир, ковбаси, цукерки у неї лише з італійського магазинчика, який нещодавно відкрився недалеко від її дому. Свекруха їсть такі види сирів, про які я навіть не чула. Ми живемо скромно, купуємо лише необхідне, стараємося у великих магазинах знаходити товари по знижках.
Олександр не раз пропонував мамі продати її трикімнатну квартиру, купити собі однокімнатну або двокімнатну, а залишок грошей покласти на депозит. Або нехай квартирантів в одну з кімнат візьме, як роблять всі її одинокі подруги. Але та не погоджується, говорить: «Мій дім – моя фортеця».
Якось Жанна Романівна прийшла в гості в невдалий момент. Дівчатка захворіли, Олена метушилася біля них, одній вимірюючи температуру, іншій – готуючи гарячий чай.
– Свекруха як зазвичай завела розмову про брак грошей, – згадує Олена. – У нас і у самих в гаманці порожньо. Кредит за машину заплатили, комуналку заплатили, їжу купили – і гроші закінчилися.
А тут Жанна Романівна каже, що їй не вистачає на оплату комунальних послуг, вже три місяці не платила, в гаманці кілька сотень, а до пенсії і зарплати ще далеко. Я не стрималася і висловила їй все! Що у нас двоє дітей хворіють, та й взагалі, ми сім’я з двома дітьми, живемо на зарплату Олександра. І вона могла б поменше їсти всякої дорогої їжі, більше економити, тоді їй на все вистачало б.
Жанна Романівна назвала Олена невдячною, пішла, грюкнувши дверима, а потім поскаржилася синові. Олександр уже тиждень не розмовляє з дружиною, за те, що та образила його мати. Заплатив за її комуналку з кредитної картки. Олена не розуміє, в чому її вина і чи це, взагалі, нормальна ситуація.
Фото ілюстративне – passion.
